Хусід Григорій Якович — Вікіпедія

Хусід Григорій Якович
Народження7 жовтня 1924(1924-10-07) Редагувати інформацію у Вікіданих
Зінов'євськ, Одеська губернія, Українська СРР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть27 січня 2007(2007-01-27) (82 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
 Київ, Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР
 Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
НавчанняКиївський державний художній інститут (1952) Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчительЛисенко Михайло Григорович і Гельман Макс Ісайович Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьскульптор Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніДревецький Анатолій Анатолійович, Трегуб Микола Іванович, Кадирова Жанна Ельфатівна, Пінчук Олег Степанович, Борозенець Володимир Тимофійович, Корчинський Василь Леонтійович і Мацюк Олександр Васильович Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленСпілка радянських художників України Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяВКП(б) Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зКоломієць Інна Антонівна Редагувати інформацію у Вікіданих

Григорій Якович Хусід (7 жовтня 1924, Зінов'євськ — 27 січня 2007, Київ) — український скульптор; член Спілки радянських художників України з 1956 року[1]. Чоловік скульпторки Інни Коломієць. батько художниці-керамістки Марини Хусід[2].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 7 жовтня 1924 року в місті Зінов'євську (нині Кропивницький, Україна). Протягом 1946—1952 років навчався у Київському художньому інституті, був учнем Михайла Лисенка, Макса Гельмана[3]. Член ВКП(б) з 1945 року[4].

Керував студією образотворчого мистецтва при київському заводі «Більшовик». Його учнями були Борозенець Володимир Тимофійович, Древецький Анатолій Анатолійович, Єршов Геннадій Олексійович, Кадирова Жанна Ельфатівна, Корчинський Василь Леонтійович, Мацюк Олександр Васильович, Пінчук Олег Степанович, Трегуб Микола Іванович, та інші.

Мешкав у Києві в будинку на Бастіонному провулку, № 9, квартира № 31[1]. Помер у Києві 27 січня 2007 року[3].

Творчість

[ред. | ред. код]

Працював в галузях станкової та монументально-декоративної скульптури (переважно використовував склобетон[5]). Серед робіт:

станкова скульптура
  • «За волю» (1953—1954, гіпс тонований);
  • «Портрет художника Миколи Прахова» (1955, дерево);
  • «Портрет хірурга Д. М. Думбадзе» (1957);
  • композиція «Бронебійники» (1964);
  • «Військкор» (1967, склобетон);
  • «Розмітниця» (1967, склобетон металізований);
  • «Студент Казанського університету Володя Ульянов» (1969, склобетон);
  • «Партизанка» (1971, штучний камінь);
  • «Робітнича газета» (1972, штучний камінь);
  • «Бабель» (1999);
  • «Горовиць» (1999);
  • «Мудрець» (2000).
монументальні роботи
Пам'ятник Данилу Заболотному.
Пам'ятник Данилу Заболотному.
Монумент Слави
Монумент Слави

Брав участь у республіканських виставках з 1954 року, всесоюзних — з 1963 року[8].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Хусід Григорій Якович / Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003. С. 254.
  2. Т. І. Березюк. Коломієць Інна Антонівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. — Т. 14 : Кол — Кос. — 767 с. — ISBN 978-966-02-7304-7.
  3. а б 100 років тому народився відомий український скульптор Григорій Хусід. Facebook. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. 7 жовтня 2024.
  4. Словник художників України, 1973.
  5. а б Енциклопедія українознавства, 1984.
  6. «Пам'ятники Житомира»: Монумент Слави на скелі. / Перший житомирський. 8 вересня 2016.
  7. Амосов Николай Михайлович / Интересный Киев.
  8. Українські радянські художники, 1972.

Література

[ред. | ред. код]