Лисенко Михайло Григорович — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лисенко.
Лисенко Михайло Григорович
Народився29 вересня (12 жовтня) 1906
Шпилівка, Сумський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Помер8 травня 1972(1972-05-08)[1] (65 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
ПохованняБайкове кладовище
Країна Російська імперія
 СРСР
Діяльністьскульптор
Alma materХарківський художній інститут
Вчене званняпрофесор
ВчителіБлох Леонора Абрамівна і Севера Іван Васильович
Відомі учніДенисієвська Наталія Борисівна, Корнєв Володимир Маркович, Чувакін Федір Федорович, Судьїна Таїсія Георгіївна, Новокрещенова Галина Миколаївна, Іваненко Володимир Михайлович, Кальченко Галина Никифорівна, Мовчун Петро Федосійович, Виноградський Володимир Володимирович, Дідура Григорій Харитонович, Ярошик Ганна Іллівна, Молдаван-Фоменко Олена Василівна, Лискова Клавдія Іванівна, Кошелєв Станіслав Дмитрович, Оверчук Анатолій Федорович, Павлівкер Галина Абрамівна, Укадер Юлія Анатоліївна, Ульянов Борис Петрович, Дзвигай Ельза Йосипівна, Жирадков Юрій Олексійович, Непорожній Анатолій Кузьмович, Баланчук Михайло Несторович, Андрейченко Семен Семенович, Косаревська Анастасія Савеліївна, Кулябко-Корецька Людмила Мефодіївна, Бородай Василь Захарович, Довженко Ірина Павлівна, Ковтун Микола Петрович, Олексієнко Микола Іванович, Константинова Марія Володимирівна, Морозов Михайло Герасимович, Плесовська Олександра Юхимівна, Махринська-Степачова Галина Павлівна, Стреляєв Микола Данилович, Федчук Клавдія Петрівна і Білокур Іван Григорович
ЧленствоНаціональна спілка художників України
ПартіяКПРС
Автограф
Нагороди
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Народний художник СРСР народний художник УРСР заслужений діяч мистецтв УРСР

Миха́йло Григо́рович Ли́сенко (12 жовтня 1906, Шпилівка — 8 травня 1972, Київ) — український радянський скульптор і педагог; професор з 1947 року; член Спілки художників України з 1938 року. Член-кореспондент з 1958 року та дійсний член з 1970 року Академії мистецтв СРСР. Батько скульптора Богдана Лисенка, дід мистецтвознавця Людмили Лисенко.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 29 вересня [12 жовтня] 1906(19061012) року[2][3] в селі Шпилівці (нині Сумський район Сумської області, Україна) в бідній багатодітній селянській родині. Інвалід з дитинства — внаслідок туберкульозу кісток мав горб на спині, після перелому ноги кістки зрослися неправильно, нога не згиналася у коліні та була коротша за іншу на 12 сантиметрів. На початку 1920-х років виховувався у дитячому будинку в Сумах, пізніше переведений до дитячого будинку для обдарованих дітей у Харків[4]. У 1926 році вступив до Харківського художнього інституту, який закінчив 1931 року (викладачі Леонора Блох, Іван Севера). Працював у ньому протягом 1938—1941 років.

Могила Михайла Лисенка

З 1944 року викладав на кафедрі скульптури у Київському художньому інституті: впродовж 1946—1960 років — завідувач кафедри, у 1960—1971 роках керівник навчально-творчої майстерні скульптури. Член ВКП(б) з 1948 року. Се­ред учнів: Семен Андрейченко, Михайло Ба­ланчук, Василь Бородай, Володимир Виноградський, Василь Вінайкін, Олександр Вітрик, Іван Горовий, Віктор Греча­ник, Ірина Довженко, Валентин Зноба, Галина Кальчен­ко, Борис Климушко, Марія Константинова, Флоріан Коцюбинський, Микола Красотін, Яків Куленко, Людмила Кулябко-Корецька, Клавдія Лискова, Микола Олексієнко, Василь Полоник, Олександр Скобліков, Юлія Скоблікова, Віктор Сухенко, Микола Су­ходолов, Віктор Таранченко, Борис Улья­нов, Людмила Чаус, Володимир Чепелик, Валерій Шве­цов, Олександр Шлапак.

Жив у Києві з 1944 по 1959 рік в будинку на вулиці Великій Житомирській № 8/14, потім на Редутному провулку № 6. Помер у Києві 8 травня 1972 року після тяжкої поїздки до Туркменістану. Похований на Байковому кладовищі. Надгробок у 1974 році виконали скульптори Олександр Вітрик та Віктор Су­хенко.

Творчість

[ред. | ред. код]

Працював у галузі монументальної і станкової скульптури (пам'ятники, скульптурні композиції, портрети). Серед робіт:

станкова скульптура
  • «Китай борется» (1933);
  • горельєф «В катівні фашизму» (1935, гіпс);
  • «Генерал Іван Панфілов» (1942, гіпс);
  • «Клятва», «Мати-Вітчизна» (1945; меморіальний комплекс «Пагорб Слави» у Львові)[5];
  • «Тарас Шевченко» (1945);
  • «Тарас Шевченко» (1947, гіпс; Харківський художній музей);
  • «Вірність» (1947);
  • «Олеко Дундич» (1949, металосплав; Національний художній музей України);
  • «Микола Щорс» (1951, мармур уральський; Національний художній музей України)[6];
  • «Олександр Пуш­кін» (1951);
  • «Олександр Пушкін і Адам Міцкевич» (1951);
  • «Володимир Ленін у кріслі» (1951);
  • «Олександр Пушкін і Микола Гоголь» (1952);
  • «Олександр Пушкін в Україні» (1956);
  • «За робітничу справу» (1957);
  • «Василь Касіян» (1958);
  • «Материнство» (1959);
  • «Дів­чина» (1959);
  • «Дмитро Гнатюк» (1960);
  • «Тарас Шевченко» (1961);
  • «Герой Соціалістичної Праці Одарка Пелагеча» (1961, оргскло);
  • «Народний артист СРСР Іван Мар'яненко» (1962, пісковик);
  • «Ревнощі» (1963);
  • «Робітниця І. Мальцева» (1964);
  • «Олексій Шовкуненко» (1964);
  • «Над Дніпром (Тарас Шевченко)» (1964);
  • «Юність» (1965);
  • «В ім'я життя» (1965);
  • «Думи мої, думи…» (1965);
  • «Ланкова К. Ба­ранова» (1966);
  • «Володимир Затонський» (1967, гіпс тонований);
  • «Генерал Пилип Жмаченко» (1967);
  • «Агатангел Кримський» (1969);
  • «Двічі Герой Радянського Союзу Олексій Федоров» (1969);
  • «Професор Володимир Шевальов» (1971, оргскло);
  • «Петро Вершигора» (1971);
  • «Абель» (1971);
  • «Михайло Стельмах» (1972);
  • «Микола Бажан» (1972).


пам'ятники
Пам'ятник Миколі Лисенку
Пам'ятник Миколі Щорсу
Пам'ятник Володимирові Затонському
Пам'ятник Іванові Франку
Пам'ятник Тарасу Шевченку в Парижі

Брав участь у всеукраїнських мистецьких виставках з 1935 року, всесоюзних з 1946 року, закордонних з 1939 року. Персональні посмертні виставки пройшли у Києві у 1978 та 2006 роках.

Окремі твори зберігаються в Національному художньому музеї України, Національному музеї історії України, Музеї театрального, музичного та кіно-мистецтва України, Національному музеї Тараса Шевчен­ка, Харківському, Одеському, Сумському, Севастопольському художніх музеях, Звенигородському кра­єзнавчому музеї.

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора;

почесні звання СРСР

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]
Меморіальна таблиця на Великій Житомирській
Меморіальна таблиця на Великій Житомирській
Реверс ювілейної монети
Реверс ювілейної монети

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б The Fine Art Archive — 2003.
  2. ↑ Запис про народження Михайла Лисенка 29 вересня (ст. ст.) в метричній книзі за 1906 рік Покровської церкви села Шпилівки Сумського повіту Харківської губернії // ДАСО. Ф. 744. Оп. 1. Спр. 373. Арк. 549зв–550. (рос. дореф.)
  3. ↑ У низці джерел, у тому числі в Енциклопедії сучасної України, Великій радянській енциклопедії тощо зазначено помилкову дату народження — 16 (29) жовтня 1906 року. Сам Лисенко в автобіографіях зазначав датою свого народження 29 жовтня 1906 року.
  4. ↑ Лисниченко Ирина. Скульптор Наталья Дерегус: «Пока колонна художественного института двигалась на Крещатик, студенты могли зайти домой к профессору Лысенко и, чокнувшись бокалами, поздравить его с праздником». // Факты. — 2011. — 1 ноября. [Архівовано 25 квітня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
  5. ↑ Кучерявий В. П. Сади і парки Львова. — Львів : Світ, 2008. — С. 115. — ISBN 978-966-603-591-5.
  6. ↑ Київський державний музей українського мистецтва. Каталог художніх творів (експозиція). Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР. — Київ, 1958. — С. 68.
  7. ↑ Два демонтовані на території Львівської МТГ пам'ятники передадуть до музею Територія терору. varianty.lviv.ua. Варіанти. 21 червня 2023. Процитовано 21 червня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  8. ↑ а б Творчество украинского скульптора М. Г. Лысенко(рос.)
  9. ↑ [Ювілейна монета «Михайло Лисенко» (рос.). Архів оригіналу за 7 серпня 2013. Процитовано 7 серпня 2013. Ювілейна монета «Михайло Лисенко» (рос.)]
  10. ↑ Дитяча художня школа ім. М. Г. Лисенка. Суми : інформаційний портал Сумської міської ради. 16 листопада 2021. Процитовано 29 жовтня 2022.
  11. ↑ Виставка «Стежками Лисенка». Цукр. липень 2021. Архів оригіналу за 5 жовтня 2022. Процитовано 29 жовтня 2022.

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лисенко_Михайло_Григорович&oldid=43229860