Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Кременець) — Вікіпедія

Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Кременець)

Типцерква
Країна Україна
РозташуванняКременець
КонфесіяУГКЦ
Будівництво2005

Церква Різдва Пресвятої Богородиці в Кременці — парафія і храм греко-католицької громади Збаразького деканату Тернопільсько-Зборівської архієпархії Української греко-католицької церкви в місті Кременець Тернопільського району Тернопільської области.

Історія церкви

[ред. | ред. код]

Внаслідок репресій російського царизму в 1827—1839 роках (так званий план Семашка) понад 160 років УГКЦ не могла існувати на волинських теренах. Лише в 1998 році в Кременці було засновано парафію УГКЦ, яка в 1998—2000 роках належала до Зборівської єпархії, з листопада 2000 року — до Тернопільсько-Зборівської.

У квітні 2001 року за сприяння ієрархії Тернопільсько-Зборівської єпархії в м. Кременці придбано металеву будку, яку за допомогою братів-семінаристів Тернопільської вищої духовної семінарії ім. патріарха Йосифа Сліпого переобладнали на тимчасову каплицю для богослужінь. її освятили 2 вересня 2001 року за участю владики Михаїла Сабриги.

У той час богослужіння відвідували 30 людей, проте згодом число вірних почало зростати.

Будівництво ж самої церкви тривало у 2002—2005 роках. 30 жовтня 2005 року новозбудовану церкву освячено за участю владики Михаїла Сабриги. Будівництво храму здійснювалося за рахунок допомоги благодійної організації «Церква в потребі», пожертв вірних парафії та єпархії. Архітектор — Михайло Нетриб'як. Розпис святилища виконав Микола Осіпчук.

Візитацію парафії у 2001 і 2005 роках здійснив владика Михаїп Сабрига, а у 2006 і 2011 року — владика Василій Семенюк. 29 серпня 2008 року парафію відвідав Президент Адміністрації церковного майна держави Ватикан єпископ Доменіко Кальканьо.

У церкві є мощі святого священномученика Йосафата Кунцевича. На парафії діють Марійська і Вівтарна дружини, спільнота «Матері в молитві».

На території парафії є фігура Матері Божої.

Парохи

[ред. | ред. код]
  • о. Андрій Степанюк (1998—2001),
  • о. Йосип Мандро (з березня 2001).

Джерела

[ред. | ред. код]