Церковний Іван Ілліч — Вікіпедія

Церковний Іван Ілліч
Народився	1922(1922) село Павлівка, тепер Богодухівського району Харківської області
Помер	невідомо Житомир, Українська СРР
Національність	українець
Діяльність	державний діяч
Партія	КПРС
Нагороди

Іван Ілліч Церковний (1922, село Павлівка Богодухівського повіту Харківської губернії, тепер Богодухівського району Харківської області — ?) — український радянський і компартійний діяч, депутат Верховної Ради УРСР 8-го скликання (у 1972—1975 роках).

Народився в родині селянина. У 1941 році закінчив сільськогосподарський технікум і працював дільничним агрономом Богодухівської машинно-тракторної станції (МТС) Харківської області.

У 1941—1945 роках — служба в лавах Червоної армії, учасник німецько-радянської війни з 1942 року. Служив старшим сержантом — командиром відділення взводу зв'язку 1317-го стрілецького полку 202-ї стрілецької дивізії 2-го Українського фронту.

Після демобілізації, у 1945—1952 роках працював на різних посадах у сільськогосподарських органах Харківської, Сумської, Львівської областей.

Член ВКП(б).

У 1952—1958 роках — головний агроном Волинської обласної контори «Головзаготсортзерно»; головний агроном, директор Голобської машинно-тракторної станції (МТС) Волинської області.

У 1958—1959 роках — начальник Голобської районної інспекції по сільському господарству; голова виконавчого комітету Голобської районної ради депутатів трудящих Волинської області.

Без відриву від виробництва закінчив Харківський сільськогосподарський інститут і педагогічний факультет Московської сільськогосподарської академії імені Тімірязєва.

У 1959—1962 роках — начальник Ковельської районної інспекції по сільському господарству; директор Горохівського сільськогосподарського технікуму Волинської області.^[1]

У 1962—1965 роках — голова виконавчого комітету Горохівської районної ради депутатів трудящих Волинської області, начальник Горохівського виробничого колгоспно-радгоспного управління.

У січні 1965 — 1970 року — 1-й секретар Горохівського районного комітету КПУ Волинської області.

У 1970 — 14 червня 1972 року — 1-й заступник голови виконавчого комітету Волинської обласної Ради депутатів трудящих.

14 червня 1972 — квітень 1975 року — голова виконавчого комітету Волинської обласної Ради депутатів трудящих.

Потім — на пенсії.

• орден «Знак Пошани» (26.02.1958)
• орден Вітчизняної війни І ст. (6.11.1985)
• орден Слави ІІІ ст. (7.12.1944)
• ордени
• медалі

• Нариси історії органів державної влади та місцевого самоврядування на Волині (1944—2009 рр.)
• ЖИТТЯ, ПОКОЛОТЕ СТЕРНЕЮ

п о р Керівники Волинської області Перші секретарі Волинського обласного комітету КПУ Петро Таценко (1939—1941) Олексій Федоров (1943—1944) Михайло Слонь (1944) (в.о.) Ілля Профатілов (1944—1951) Іван Грушецький (1951—1961) Федір Калита (1961—1969) Семен Заїченко (1969—1973) Микола Корж (1973—1979) Леонід Палажченко (1979—1984) Зиновій Ковальчук (1984—1987) Леонід Павленко (1987—1990) Володимир Блаженчук (1990) Іван Лазорко (1990—1991) Голови Волинського обласного виконавчого комітету Григорій Гришко (1939—1941) Пилип Решетняк (1944—1949) Андрій Мізюк (1949—1952) Марко Ткачук (1952—1956) Юхим Ярощук (1956—1972) Іван Церковний (1972—1975) Борис Свенцицький (1975—1985) Володимир Федоров (1985—1988) Михайло Парасунько (1988—1991) Голови Волинської обласної ради Володимир Блаженчук (1990—1992) Борис Клімчук (1992—1998) Василь Дмитрук (1998—2006) Анатолій Грицюк (2006—2010) Володимир Войтович (2010—2014) Валентин Вітер (2014—2015) Ігор Палиця (2015—2019) Ірина Вахович (2019—2020) Григорій Недопад (з 2020) Голови Волинської обласної державної адміністрації Володимир Блаженчук (1990—1994) Юрій Ленартович (1994—1995) Борис Клімчук (1995—2002) Анатолій Француз (2002—2005) Володимир Бондар (2005—2007) Микола Романюк (2007—2010) Борис Клімчук (2010—2014) Олександр Башкаленко (2014) Григорій Пустовіт (2014) Володимир Гунчик (2014—2018) Олександр Савченко (2018—2019) Олександр Киричук (т.в.о., 2019) Юрій Погуляйко (з 2019)