Читання — Вікіпедія

Читання

Читання у Вікісховищі

Чита́ння — один з найважливіших видів мовної діяльності, тісно пов'язаний як з вимовою, так і з розумінням мови. Також «чита́ння» — це здатність сприймати, розуміти інформацію, яка записана (передана) тим або іншим способом або відтворена технічними пристроями. У множині,^[1] чита́ння — це цикл доповідей, лекцій, виступів читців, присвячений якому-небудь колу питань; наприклад, парламентські читання (мн.) проекту закону.

Цитата з «World Book Encyclopedia»:

«Читання … закладене в основу навчання і є одним з найнеобхідніших навичок у житті. […] Люди, які вміють добре читати, вносять внесок у створення квітучого, працездатного суспільства. У той же час вони самі живуть більш насиченим життям».

«Читання» у нашому розумінні, то є виключна діяльність очей, очевидно, не було відомо аж до XV століття. Навіть при читанні поодинці, характерному для освічених людей, текст, що читається вимовлявся вголос.^[2]

Читання іноземною мовою значно важче читання рідною; визначається ступенем володіння іноземною мовою і цілями навчання.^{[джерело?]}

Переглядове (ознайомлювальне) читання має на меті отримання загальної інформації. Цим видом читання ми користуємося тоді, коли нам необхідно переглянути книгу, журнал, статтю тощо Нам не потрібно знати подробиці і розуміти зміст тексту. Тут для нас головне — отримати загальне уявлення про зміст у цілому. Про що текст взагалі і визначити, чи представляє даний матеріал для нас інтерес.

Всі наші зусилля спрямовані лише на те, щоб визначити чи є потрібна нам інформація у даному тексті.

Переглядове читання ми використовуємо для того, щоб зрозуміти в загальних рисах, про що даний текст, а не що саме повідомляється по тому чи іншому питанню.

Цей вид читання вимагає наявності у читача досить значного об'єму мовного матеріалу, тому у школі навчають лише окремим його прийомам, що забезпечує визначення теми тексту. Час, що відводиться на перегляд, визначається з розрахунку 1 — 1,5 сторінки за хвилину.

Метою навчаючого читання є детальне вивчення змісту тексту.

Поряд з практичними навичками, навчання читанню сприяє підвищенню освіченості та вихованості. Читання великою мірою реалізує пізнавальну функцію мови. Правильний підбір текстів дає можливість використовувати інформацію, що у них міститься, для розширення загального кругозору учнів та у виховних цілях. При читанні розвивається мовна спостережливість, і учні привчаються уважніше ставитися до мовного оформлення своїх думок.

Художнє читання — публічне виконання літературних творів. Художнє читання — жанр естрадного мистецтва.

За даними Американської асоціації педіатрії більшість дітей навчаються читання у віці 6-7 років, деякі діти здобувають цю навичку, коли їм 4 або 5 років^[3]

При навчанні читати залучені різноманітні ділянки кори головного мозку. Дитина спочатку навчається слухати текст, концентруватися на ньому^[4]. Зокрема показано, що добрі навички слухання допомагають краще читати й навпаки^[5]. Уже в дітей 7-12 років спостерігається активація потилично-скроневих нервових шляхів, характерних для дорослих^[6].

Крім традиційних, «шкільних» методик навчання читання, у другій половині XX століття з'явилися і нові методики, зазвичай спрямовані на «раннє» навчання читанню, такі як метод Домана. Набуває поширення також розроблена російським дослідником Левом Штернберґом розвивальна методика навчання читання складами «Ребус-метод».

Особливої популярності серед сучасних батьків набуває навчання читанню за методом Монтесорі, методика розроблена для того, щоб процес читання не був нав’язаний батьками, а складався з поступових етапів творчого розвитку дитини.

За даними багатьох досліджень читання позитивно впливає на когнітивні здатності людини. Зокрема здатність читати складні наукові тексти корелює з аналітичними здібностями, можливостями вирішувати задачі тощо^[7]. Читання довгого художнього тексту, зокрема роману, залишає тривалі зміни в активності різних зон кори головного мозку^[8].

Чита́ння (перші, другі, треті) — етап законодавчої роботи, що полягає в обговоренні проєкту закону на пленарній сесії парламенту. У сучасному мовленні, у тому числі в законодавчих актах, нерідко використовується помилкова в даному випадку форма однини (перше читання тощо).

• Література
• Шевченкові читання
• Ольжині читання
• Швидке читання
• Дислексія
• Легастенія

• 577-578/mode/1up?view=theater Рівень розуміння; Читання // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 331; 577-578.

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Читання

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Читання
• Безкоштовні уроки читання складами для дітей

• Читання як проблема вільного часу : за результатами соціолого-статистичних досліджень : моногр. / В. М. Сеньківський, Т. В. Олянишен, А. М. Штангрет, О. В. Мельников. — Львів : Укр. акад. друкарства, 2009. — 160 с. — ISBN 978-966-322-155-7
• Умберто Еко, Жан-Клод Кар’єр. Не сподівайтеся позбутися книжок / Переклад з французької Ірини Славінської. – Л.: Видавництво Старого Лева, 2015. – 256 с.
• Окунева И. Феномен «чтения» у Пруста и Беньямина // Опыт и чувственное в культуре современности. Философско-антропологические аспекты. - М., 2004. С. 70-93.
• Рейтблат А. Чтение вслух как культурная традиция // Рейтблат А.І. Как Пушкин вышел в гении: Историко-социологические очерки о книжной культуре Пушкинской эпохи. М.: НЛО, 2001. С. 30-35.
• Рубакин Н.А. Книга и читатель. - М., 1928.
• Селиверстова Н. А. Читательские интересы молодежи // Знания. Понимание. Умения. — 2005.
• Коршенко Н. І. Навчаємо читати за допомогою розвивальної технології «Ребус-метод» // Вихователь-методист дошкільного закладу. — 2014. № 11.
• Тренінг для вихователів, аби вдосконалити майстерність у виразному читанні дитячих творів
• Формування читацької компетентності учнів початкової школи
• Педагогічні читання в закладі дошкільної освіти