Шеррі Лансінг — Вікіпедія

Шеррі Лансінг
англ. Sherry Lansing
Народилася	31 липня 1944(1944-07-31)[1][2][3] (80 років) Чикаго, Іллінойс, США
Країна	США
Діяльність	кіноакторка, кінопродюсерка
Alma mater	Північно-Західний університет, University of Chicago Laboratory Schoolsd і Школа комунікації Північнозахідного університетуd
Знання мов	англійська[4]
Членство	Американська академія мистецтв і наук
Роки активності	1968 — тепер. час
У шлюбі з	Вільям Фрідкін
Нагороди	Нагорода імені Джина Гершолта (25 лютого 2007) Crystal Awardd (1981) зірка на голлівудській Алеї слави почесний доктор Університету Маяміd (13 травня 2011) honorary doctor of Pennsylvania State Universityd (2007)
IMDb	ID 0005121
Медіафайли у Вікісховищі

Шеррі Лансінг (уроджена Шеррі Лі Дал; нар. 31 липня 1944(1944липня31)) — колишня американська акторка, продюсерка та керівниця кіностудії^[5][6][7]. Обіймала посаду головної виконавчої директора Paramount Pictures^[8] і президента виробництва у 20th Century Fox. Під її керівництвом студія маланайдовшу та найуспішнішу низку релізів з 1930-х^[7], випустивши такі хіти, як «Форрест Гамп», «Хоробре серце» та найкасовіший на той час фільм — «Титанік»^{[7][9][10][11]}.

1996 року стала першою жінкою, яку назвав піонером року Фонд піонерів кіно^[12]. 1999 року увійшла до ради Каліфорнійського університету. 2005 року стала першою жінкою-керівницею кіностудії, яка залишила відбитки рук і ніг у китайському театрі Граумана^[13][14]. 2001 року «Ladies' Home Journal» назвав її однією з 30 найвпливовіших жінок Америки^[15], у 2003 році посіла четверте місце у списку «Power 100» від «Голлівуд-репортер»^[16].

Шеррі Лансінг народилася як Шеррі Лі Дул у Чикаго, штат Іллінойс, 31 липня 1944 року. Її мати, Маргарет «Марго» Гейманн, 17-річною втекла з нацистської Німеччини у 1937 році. Її батько, Девід Дал, був інвестором у нерухомість. Він помер, коли їй було 9 років^[17]. Її мати одружилася вдруге; померла у 1984 році від раку яєчників^[18]. Шеррі виховувалась у єврейській родині^[19][20]. Навчалась у лабораторній школі Чиказького університету, яку закінчила у 1962 році. 1966 року здобула ступінь бакалавра наук у Північно-західному університеті^[6], де входила до жіночого товариства Sigma Delta Tau.

Шеррі Лансінг — колишня вчителька математики та модель. Вона продовжила акторську кар'єру (знялася у двох фільмах 1970 року, «Любов» і «Ріо Лобо» з Джоном Вейном у головній ролі), але, незадоволена власними акторськими здібностями, вирішила дізнатися більше про кіноіндустрію з нуля^[21]. Вона влаштувалася на роботу в MGM як головна читачка сценаріїв і працювала над двома успішними фільмами: «Китайський синдром» і «Крамер проти Крамера», обидва вийшли 1979 року^[7].

Після роботи в MGM та стажування у Columbia Pictures 35-річна Лансінг стала першою жінкою-президентом великої кіностудії: її призначили очолити 20th Century Fox у 1980 році^[7][9][22]. Вона пішла у відставку у грудні 1982 року^[22] і стала партнеркою Стенлі Р. Джаффа у створенні Jaffe-Lansing Productions на базі Paramount Pictures^[9]. Компанія випустила послідовну серію другорядних фільмів через Paramount, перш ніж досягти касового успіху зі стрічкою «Фатальний потяг» 1987 року, за який наступного року Джафф і Лансінг отримали номінації на премію «Оскар» за найкращий фільм.

Вони працювали над фільмом «Обвинувачений» (1988) із Джоді Фостер у головній ролі, про зґвалтування та його вплив на життя жертви. Сцена зґвалтування викликала багато суперечок після виходу. Знятий з невеликим бюджетом у 6 мільйонів доларів, він зібрав у прокаті понад 37 мільйонів доларів у всьому світі, став касовим хітом, а також отримав похвалу критики, оскільки Фостер стала лауреаткою премії «Оскар» за найкращу жіночу роль^[23][24].

У 1992 році їй запропонували очолити кіностудію Paramount Pictures^[9]. Під час її роботи в Paramount студія отримала найдовшу та найуспішнішу низку релізів з 1930-х^[7]. Під керівництвом Лансінг студія випустила такі успішні стрічки, як «Форрест Гамп», «Хоробре серце» та найкасовіший на той час фільм в історії кінематографа — «Титанік» (останні два з Fox)^{[7][9][10][11]}. Релізи 6 з 10 найкасовіших стрічок Paramount відбулися під час її правління, включно з трьома нагородами «Оскара» за найкращий фільм^[10].

Як керівниця студії вона зосереджувалася на кінцевих витратах, а не на частці ринку, вважаючи за краще менше ризикувати та знімати стрічки з меншим бюджетом, у порівнянні з іншими кіновиробниками. Viacom (яка придбала Paramount у 1994 році) вирішила розділити компанію на дві частини у 2004 році, Лансінг звільнилася наприкінці того ж року після майже 12-річного перебування на вершині легендарного голлівудського «Найкращого шоу в місті»^[5][11].

Вона входить до ради Каліфорнійського університету^[6][9][10]. Входить до правління Американського Червоного Хреста^[8], Центру Картера^[11], DonorsChoose, Qualcomm, Teach for America, Американської асоціації дослідження раку^[8], Премії Ласкера та Друзів дослідження раку^[6][9]. Вона є членкинею дорадчої ради від засновників організації Women's Image Network, яка у 1993 році заснувала нагороду Women's Image Network, організація сприяє гендерній рівності.

У 2005 році створила фонд Шеррі Лансінг, який займається підвищенням обізнаності та фінансуванням досліджень з вивчення раку^[5][9][11]. Вона є лауреаткою найвищої нагороди Школи менеджменту Андерсона Університету Каліфорнії в Лос-Анджелесі — премії «Зразкове лідерство в менеджменті». 

У 2007 році на 79-й церемонії вручення премії «Оскар» її нагородили гуманітарною премією імені Джина Гершолта за роботу в галузі дослідження раку^[8].

У 2011 році Шеррі Лансінг пообіцяла 5 мільйонів доларів лабораторним школам Чиказького університету на будівництво нового мистецького корпусу, включно з майданчиком для вистав на 250 місць^[25].

У 2013 році Лансінг була членом ради директорів компанії Dole Food^[26]. На початку 2012 року членом ради директорів Фундації В. М. Кека^[27]. У травні 2018 року приєдналася до ради директорів Дослідницького інституту Скріппс^[28]. 

У березні 2020 року вона організувала збір коштів у себе вдома для Джо Байдена^[29].

Лансінг і колишнього керівника студії MGM Джеймса Т. Обрі збив автомобіль під час перетину бульвару Вілшир у середині 1970-х. Обидва отримали сильні травми, Лансінг довелося півтора року користуватися милицями. Обрі доглядав за нею. "Він приходив кожен день. Він казав: «Ти не будеш кульгати». «Мої рідні мати та батько не могли б надати мені більшої підтримки», — сказала вона «Вараєті» у 2004 році^[30].

6 липня 1991 року Шеррі Лансінг одружилася з режисером Вільямом Фрідкіном^[31]. Займалася вихованням пасинків Джека та Седріка^[32]. 

• Первісток (1984)
• Коли прийде час (1987) (ТБ)
• Фатальний потяг (1987)
• Обвинувачений (1988)
• Чорний дощ (1989)
• Шкільні зв'язки (1992)
• Непристойна пропозиція (1993)

• Хороші хлопці (1968) (ТБ)
• Коханий (1970)
• Ріо Лобо (1970)
• Ден Август (1971) (ТБ)
• Залізна сторона (1971) (ТБ)
• Голлівудські жінки (1993) (ТБ)
• Фрейзер (1996) (ТБ)
• Режисери (1999) (ТБ)
• Недільна ранкова перестрілка (2004) (ТБ)
• Чорний дощ: Постпродакшн (2006)
• Чорний дощ: Створення фільму — Частина 2 (2006)
• Чорний дощ: Сценарій, акторський склад (2006)
• Чорний дощ: Створення фільму — Частина 1 (2006)
• Майбутні пам'ятки: Трейлер історії фільму (2006)
• Боффо! Бомби та блокбастери Тінзелтауна (2006) у ролі себе
• ... Батько… Син… Одного разу в Голлівуді (2005) (ТБ)
• 79-та церемонія вручення «Оскара» (2007) (ТБ)
• Єврейські американці (2008) (ТБ)
• Брати Ворнер (2008)
• Розваги сьогодні ввечері (2008)

• 2017: Національна зала слави жінок^[33]
• 2008: Лауреатка медалі CSHL Double Helix
• 2007: Нагорода імені Джана Гершолта від Академії кінематографічних мистецтв і наук^[8]
• 2007: почесний докторський ступінь гуманітарних наук Університету штату Пенсільванія^[9]
• 2006: Премія Американської асоціації дослідження раку за громадську діяльність^[5][9]
• 2006: Бізнес-герой, проєкт «Мій герой»^[34]
• 2005: Премія за спадщину Big Brothers Big Sisters (Лос-Анджелес)^[35]
• 2005: нагорода «Зразкове лідерство в менеджменті» від Школи менеджменту Андерсона Університету Каліфорнії в Лос-Анджелесі^[10]
• 2005: відбитки рук і ніг у китайському театрі Громана^[13][14]
• 2004: Гуманітарна премія Гораціо Алгера^[6]
• 2003: Премія Вудро Вільсона за корпоративне громадянство^[6]
• 2003: почесна докторка образотворчих мистецтв від Американського інституту кіномистецтва^[6]
• 2002: Президентська нагорода від Академії наукової фантастики, фентезі та фільмів жахів
• 2000: премія від Американської гільдії продюсерів^[6]
• 1996: нагорода за досягнення в бізнесі «Подолання перешкод» від «Чиказьких жінок у кіно»^[36]
• 1996: Срібна нагорода Християнської асоціації молодих жінок^[6]
• 1996: Першовідкривачка року за версією Foundation of Motion Picture Pioneers^[6][9][12]
• 1996: Зірка на Алеї слави^[37][38]
• 1994: нагорода видатній випускниці від Sigma Delta Tau (ΣΔΤ)^[39]
• 1994: «Золота малина» за «Непристойну пропозицію»
• 1993: «Золота тарілка» Американської академії досягнень^[40]
• 1992: нагорода Центру Симона Візенталя за видатні заслуги у сфері виконавського мистецтва^[6]
• 1989: Меморіальна нагорода Альфреда Слоуна-молодшого^[6]
• 1988: номінація на «Оскар» за фільм «Фатальний потяг» від Академії кінематографічних мистецтв і наук
• 1982: нагорода за видатні громадські заслуги від Брандейського університету^[6]
• 1981: «Кришталева нагорода» від «Жінок в кіно» видатним жінкам, які своєю витривалістю та досконалістю роботи допомогли розширити роль жінок в індустрії розваг^[41]
• 1980: Нагорода за економічну рівність від Ліги дій жіночої справедливості^[6]