Шин (літера гебрайської абетки) — Вікіпедія

Шин або сін (івр. שִׁין, שִׂין, накреслення ש) — двадцять перша літера гебрайської абетки. Позначає звук [ʃ] у разі, якщо крапка над літерою праворуч — שׁ, і звук [s], якщо крапка зліва — שׂ.

У гематрії числове значення літери — 300.

Походить від фінікійської літери «сін» ().

Вважається, що фінікійська абетка лежить в основі усіх фонетичних систем письма Європи та Передньої Азії (давньогрецької писемності, гебрайської абетки тощо). Зокрема, з фінікійською літерою «сін» () генетично пов'язані глаголічні літери і , старослов'янські і , сучасні кириличні літери «ш» і «щ».

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Шин (літера гебрайської абетки)