Шищенко Сергій Юрійович — Вікіпедія

Сергій Шищенко
Особисті дані
Повне ім'я	Сергій Юрійович Шищенко
Народження	13 січня 1976(1976-01-13) (48 років)
	с. Сіряки, УРСР
Зріст	169 см
Вага	69 кг
Громадянство	Україна
Позиція	нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1992—1993 «Олімпік» (Харків) 18 (6) 1993—1994 «Металіст» 28 (2) 1994—1997 «Шахтар» 23 (1) 1995—1996 →  «Нива» (Т) 28 (3) 1997—1998 «Кривбас» 21 (2) 1998 →  «Балтика» 8 (0) 1999 «Металург» (Запоріжжя) 10 (1) 1999—2005 «Металург» (Донецьк) 135 (33) 2003—2004 →  «Іллічівець» 25 (5) 2006 «Металург» (Запоріжжя) 8 (1) 2006—2008 «Чорноморець» 54 (4) 2008—2009 «Металург» (Донецьк) 31 (2)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1996 Україна (U-21) 4 (1) 2001—2005 Україна 14 (1)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 2010—2015 «Металург» (Донецьк) U-21 2015—2016 «Сталь» (Кам'янське) U-21 2016 «Буковина» 2017—2018 «Шахтар» U-19 2018—2019 «Миколаїв» 2020—2021 «Полісся» 2021—2023 «Полісся» U-19 2023—2024 «Звягель» 2024 «Полісся» в.о. 2024— «Оболонь»
Звання, нагороди
Нагороди
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.
Сергій Шищенко у Вікісховищі

Сергій Юрійович Шищенко (нар. 13 січня 1976 року, с.Сіряки Дергачівського району Харківської області) — український футболіст та футбольний тренер. У минулому — нападник низки українських футбольних клубів та національної збірної України, найкращий бомбардир чемпіонату України 2001/02. Завершив кар'єру гравця наприкінці 2009 року. Після завершення активної кар'єри гравця став футбольним тренером. Головний тренер ФК Оболонь з вересня 2024^[1].

Більшу частину своєї кар'єри провів у донецькому «Металурзі». А також у різних клубах українського футболу, зокрема в таких як: «Металіст» (Харків), «Шахтар» (Донецьк), «Чорноморець» (Одеса), «Металург» (Запоріжжя) та «Кривбас» (Кривий Ріг). Був в оренді в «Ниві» (Тернопіль) та «Іллічівці» (Маріуполь).

На клубному рівні виступав під керівництвом таких відомих тренерів як: Мирон Маркевич, В'ячеслав Грозний, Микола Павлов, Валерій Яремченко, Семен Альтман, Ніколай Костов і Олександр Севідов.

Пройшовши школу харківського «Олімпіка», на 17 річного Сергія звернув увагу тренерський штаб харківського «Металіста», із яким у 1993 році він підписав свій перший професіональний контракт, що дозволив йому 20 червня того ж року дебютувати у Вищій лізі України.

Провівши один сезон у складі «жовто-синіх» (28 матчів і 2 забитих голи), Сергій Шищенко за своє вміння гостро і холоднокровно створювати гольові моменти привернув до себе увагу багатьох селекціонерів країни, незважаючи на зовсім молодий вік.

Цими селекціонерами стали представники донецького «Шахтаря», із яким Сергій у сезоні 1994/1995 підписав контракт, і під керівництвом Валерія Яремченка дебютував у його команді. Провівши 9 матчів (1 гол) у чемпіонаті і 3 матчі в Кубку України, Шищенко поїхав в оренду в тернопільську «Ниву», причиною цього рішення була відставка головного тренера.

І тільки з поверненням Валерія Яремченка, Сергій провів повноцінний сезон у складі «гірників» (14 матчів у чемпіонаті, 3 матчі в кубку і 3 в єврокубку). За роки, які Шищенко провів у Донецьку, він став володарем двох кубків України та срібним призером чемпіонату країни.

У 1999 році Семен Йосипович Альтман запросив 23-річного Сергія до складу донецького «Металурга», де в першому дебютному сезонні у складі «металургів» Шищенко забив 8 голів у 25 матчах чемпіонату України, що дозволило йому надовго закріпитися в основному складі.

Співпраця і повне розуміння з головним тренером плюс уміння і наполегливість Сергія дозволили йому отримати звання найкращого бомбардира чемпіонату України сезону 2001/02, а його команда двічі поспіль ставала бронзовим призером чемпіонату країни. Після оренди в маріупольський «Іллічівець», де Сергій провів непоганий рік у складі «приазовців», відігравши 25 матчів (5 голів) у чемпіонаті, 2 матчі в кубку і 4 матчі в кубку УЄФА, повернувся до складу «металургів», де отримав місце в основному складі й разом з командою у третій раз став бронзовим призером чемпіонату України.

Наступного сезону Сергій, уже під керівництвом Олександра Севідова, провів 25 матчів (19 матчів (8 голів) у чемпіонаті, 2 матчі в кубку України і 4 матчі (3 голи) в кубку УЄФА), після чого залишив склад донецької команди, перейшовши в «Металург» (Запоріжжя).

У 2006 році добре знайомий тренер для Сергія Шищенко Семен Альтман запросив його до складу одеського «Чорноморця». І хоча Семен Йосипович незабаром і пішов у відставку, але Сергій провів два повноцінних сезони у складі «моряків». Вийшовши загалом 67 разів на футбольне поле (4 матчі (1 гол) в кубку УЄФА, 4 матчі в кубку Інтертото, 5 матчів у кубку України та інші в чемпіонаті країни, відзначившись при цьому 4 рази у ворота суперника).

У 32-річному віці Сергій Юрійович вирішив повернутися до складу вже рідного «Металурга», де після двох сезонів завершив кар'єру футболіста.

За збірну України зіграв 14 матчів і відзначився одним голом.

Дебют відбувся 15 серпня 2001 року в товариському матчі зі збірною Латвії, а незабаром і у відбірковому матчі до чемпіонату світу 2002 проти збірної Вірменії. У тому відбірковому циклі Сергій разом зі збірною під керівництвом Валерія Лобановського посіли друге місце в турнірній таблиці й вийшли у плей-оф, де за сумою двох матчів поступилися збірній Німеччини. Після цього викликався на товариські матчі перед відбором на чемпіонат Європи 2004, але вже під керівництвом Леоніда Буряка, а після відставки Леоніда Йосиповича, Сергія ще декілька разів викликав Олег Блохін.

Також 1996 року провів 4 матчі за молодіжну збірну України, де також відзначився одним голом, а до того грав за юнацьку збірну України U-18^[2].

2018 році виступав в складі ветеранської національної збірної України.

У січні 2010 року став головним тренером дубля донецького «Металурга» (у грудні 2012 року отримав тренерську ліцензію PRO)^[3], де пропрацював до 2015 року, після чого перейшов на аналогічну посаду у «Сталь» (Кам'янське). Під його керівництвом дублери «металургів» протягом п'яти років у різний час займали із 6 по 11 місце в турнірній таблиці. А з приходом Шищенка у склад «сталеварів», молодіжний склад після завершення сезону посів 4 сходинку в молодіжному чемпіонаті України.

Після року керування дублерами «Сталі», на початку літа Олександр Севідов запросив Сергія Юрійовича у свій тренерський штаб маріупольського «Іллічівця». Але співпраця тривала недовго, оскільки Сергію телефонував спортивний директор «Буковини» й запросив його на посаду головного тренера. Після розмови з президентом клубу Сергієм Гринюком, 30 червня 2016 року Шищенко став головним тренером чернівецької «Буковини». Наприкінці грудня того ж року подав у відставку. Команда під його керівництвом зіграла 20 офіційних матчів (5 перемог, 4 нічиї та 11 поразок).

У січні 2017 року став головним тренером юнацької команди донецького «Шахтаря»^[4]. У травні 2018 року був звільнений від займаної посади, за цей період юнацька команда під його керівництвом здобула бронзові нагороди в юнацькому U-19 чемпіонаті України 2016/17 та посіла 3-е місце на груповому етапі юнацької Ліги Чемпіонів в сезоні 2017/18.

У грудні 2018 року очолив МФК «Миколаїв», який виступав у першій українській лізі^[5]. У цьому клубі він пропрацював до середини жовтня 2019 року, а команда в підсумку під його орудою провела 27 офіційних матчів (10 перемог, 7 нічиїх та 10 поразок).

У сезоні 2020/21 тренував житомирський клуб «Полісся»^[6], який під його керівництвом зіграв 33 офіційних матчів (11 перемог, 8 нічиїх і 14 поразок). Після закінчення терміну контракту, керівництво запропонувало фахівцю продовжити роботу в структурі клубу і надалі Шищенко відповідав за селекцію, контролюватиме діяльність клубної Академії та очолив юнацьку команду U-19^[7].

У вересні 2023 року Шищенко очолив друголіговий «Звягель»^[8]. «Звягель» під його керівництвом йшов на першій позиції, але ще до завершення сезону у березні 2024 року повернувся до «Полісся», ставши в.о. головного тренера^[9]. За підсумками сезону 2023/24 посів з командою 5 місце, набравши 17 очок у заключних 8 турах, в тому числі обігравши чемпіона країни «Шахтар» у останній грі (2:0), завдяки чому житомиряни кваліфікувались до Ліги конференцій^[10], після чого покинув посаду, але залишившись у структурі клубу^[11].

5 вересня 2024 року очолив столичну «Оболонь», яка посідала останнє місце у таблиці з одним очком^[12].

• Володар Кубка України (2): 1994/95, 1996/97
• Фіналіст Кубка України (1): 2005/06
• Срібний призер чемпіонату України (1): 1996/97
• Бронзовий призер чемпіонату України (3): 2001/02, 2002/03, 2004/05

• Найкращий бомбардир чемпіонату України (1): 2001/02
• Найкращий бомбардир в історії донецького «Металурга»
• У списку найкращих футболістів року в Україні (7): 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2007, 2008
• У списку 33 найкращих футболістів України (4):
  • Найкращий лівий півзахисник чемпіонату України (2): 2001, 2002
  • Другий кращий лівий півзахисник чемпіонату України (1): 2005
  • Третій кращий нападник чемпіонату України (1): 2003
• Перший гравець, який забив 2 хет-трика в двох матчах поспіль: 2005 рік (наразі єдиний, якому вдалося це зробити)
• Член символічного клубу Олександра Чижевського: 363 матча
• Член символічного клубу Сергія Реброва: 54 гола
• Провів понад 450 офіційних матчів у складі українських команд за роки незалежності

• Медаль «За працю і звитягу»: 2006 рік^[13]

• У Вищій/Прем'єр лізі України провів 363 матчі, забив 54 голи.
• У Кубку України провів 44 матчі, забив 8 голів.
• У Єврокубках провів 21 матч, забив 5 голів.

Клуб	Сезон	Чемпіонат		Кубок		Єврокубки
		Матчі	Голи	Матчі	Голи	Матчі	Голи
Олімпік (Харків)	1992 (перех.ліга)	18	6	-	-	-	-
Металіст (Харків)	1992/93	1	0	-	-	-	-
	1993/94	27	2	-	-	-	-
	Загалом	28	2	-	-	-	-
Шахтар (Донецьк)	1994/95	9	1	3	0	-	-
Нива (Тернопіль)	1995/96	28	3	3	1	-	-
Шахтар (Донецьк)	1996/97	14	0	3	1	3	0
Кривбас (Кривий Ріг)	1997/98	21	2	8	2	-	-
Балтика (Калінінград)	1998	8	0	-	-	-	-
Металург (Запоріжжя)	1998/99	10	1	-	-	-	-
Металург (Донецьк)	1999/00	25	8	-	-	-	-
	2000/01	26	0	3	0	-	-
	2001/02	24	12	6	2	-	-
	2002/03	13	0	-	-	-	-
	2003/04	14	4	3	1	2	1
	Загалом	102	24	12	3	2	1
Іллічівець (Маріуполь)	2003/04	11	4	-	-	-	-
	2004/05	14	1	2	1	4	0
	Загалом	25	5	2	1	4	0
Металург (Донецьк)	2004/05	14	1	-	-	-	-
	2005/06	19	8	2	0	4	3
	Загалом	33	9	2	0	4	3
Металург (Запоріжжя)	2005/06	8	1	2	0	-	-
Чорноморець (Одеса)	2006/07	27	3	-	-	4	1
	2007/08	27	1	5	0	4	0
	Загалом	54	4	5	0	8	1
Металург (Донецьк)	2008/09	21	1	2	0	-	-
	2009/10	10	1	2	0	-	-
	Загалом	31	2	4	0	-	-
Загалом (Вища ліга)		363	54	42	8	21	5
Загалом (Вища ліга)		8	0	-	-	-	-
Загалом (Друга ліга)		9	2	-	-	-	-
Загалом (Перехідна ліга)		18	6	-	-	-	-
Загалом за кар'єру		398	62	44	8	21	5

• Клуб Олександра Чижевського
• Футболіст року
• 33 найкращі футболісти року України
• Список хет-триків вищого дивізіону чемпіонату України з футболу
• Клуб Сергія Реброва

• Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
• Шищенко Сергій Юрійович на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Шищенко Сергій Юрійович на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Шищенко Сергій Юрійович на сайті Eu-football.info (англ.)
• Дані про гравця на сайті http://www.fanatukr.com/ [Архівовано 15 липня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
• Статистика на сайті klisf.info (рос.)
• Статистика на ukrsoccerhistory [Архівовано 15 червня 2013 у Wayback Machine.]
• Сергей Шищенко — Футбол на Soccer.ru [Архівовано 28 липня 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
• Герої 90-х. Сергій Шищенко: «У „Шахтарі“ я отримував… 40 доларів» [Архівовано 17 травня 2012 у Wayback Machine.] — інтерв'ю на http://football24.ua [Архівовано 5 травня 2012 у Wayback Machine.].
• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Статистика виступів гравця на сайті allplayers.in.ua