Вебер Володимир Володимирович — Вікіпедія

Ф
Володимир Вебер
Особисті дані
Повне ім'я Володимир Володимирович
Вебер
Народження 20 липня 1941(1941-07-20) (83 роки)
  Омськ,
РРФСР
Зріст 190 см
Вага 80 кг
Громадянство СРСР СРСР
Молдова Молдова
Позиція воротар
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єри
Юнацькі клуби
СРСР «Динамо» (Омськ)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1960—1961 СРСР «Іртиш» 30 (?)
1962—1966 СРСР «Молдова» 94 (?)
1967 СРСР «Зірка» (Кіровоград) 18 (?)
1968 СРСР «Кривбас» 12 (?)
1968—1969 СРСР «Дністер» (Тирасполь)  ? (?)
1970—1971 СРСР «Сахалін»  ? (?)
1971 СРСР «Динамо» (Кишинів)  ? (?)
1972—1973 СРСР «Сільгосптехніка» (Нікополь)  ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1977 СРСР «Сперанца» (Дрочія)
1981 СРСР «Колос» (Нікополь)
1985 СРСР «Колос» (Нікополь)
1989—1990 СРСР «Політехніка» (Кишинів)
1991 СРСР «Тилігул-Тирас»
1992 Сирія Сирія (олімп.)
1992—1993 Сирія «Аль-Іттіхад» (Алеппо)
1993—1994 Ліван «Раїд» (Триполі)
1994—1995 Молдова «Ністру» (Атаки)
1995—1996 Молдова «Торентул»
1996 Україна «Хімік» (Житомир) в.о.
1997—1998 Молдова «Рома» (Бєльці)
2001 Молдова «Зімбру» (Кишинів) в.о.
2007 Україна «Чорноморець-2» (Одеса)
2013 Молдова «Мілсамі» в.о.
2015 Молдова «Мілсамі»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Володимир Володимирович Вебер (рос. Владимир Владимирович Вебер; нар. 20 липня 1941, Омськ, РРФСР) — радянський футболіст та молдавський тренер російського походження. Майстер спорту СРСР.

Кар'єра гравця

[ред. | ред. код]

В 1960 році розпочав дорослу кар'єру в місцевому клубі «Іртиш» (Омськ). В 1962 році перейшов до клубу «Молдова» (Кишинів). Потім захищав кольори українських клубів «Зірка» (Кіровоград) і «Кривбас». Влітку 1968 він повернувся до Молдови, де виступав у тираспольському «Дністрі». В 1970—1971 роках виступав у складі южносахалінського «Сахаліна». Потім повернувся в кишинівське «Динамо». Кар'єру гравця завершив у 1973 році в складі нікопольської «Сільгосптехніки».

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

У 1974 році розпочав тренерську кар'єру в нікопольському «Колосі». В 1976 році розпочав працювати помічником головного тренера в клубі «Сперанца» (Дрочія), а вже наступного сезону став головним тренером цього клубу. В 1978 році повернувся до нікопольського «Колоса», в якому на різних посадах пропрацював до 1982 року. З 1983 по 1984 роки працював технічним директором клубу «Ністру» (Кишинів), після чого знову повернувся до нікопольського «Колоса». Навесні 1989 року працював помічником головного тренера в клубі «Суднобудівник», потім працював у молдовських клубах «Політехніка» (Кишинів) та «Тилігул-Тирас». У 1992 році виїхав за кордон, працював головним тренером олімпійської збірної Сирії та помічником головного тренера національної збірної Сирії. Потім працював головним тренером в сирійському «Аль-Іттіхад» (Алеппо) та ліванському «Раїд» (Триполі). Влітку 1994 року повернувся до Молдови, де керував «Ністру» (Атаки) та «Торентулом». З липня по вересень 1996 року працював на посаді головного тренера в українському клубі «Хімік» (Житомир), починаючи з 1997 року тренував клуб «Рома» (Бєльці)[1]. З 1998 року він працював помічником головного тренера в «Зімбру» (Кишинів), а в серпні 2001 року став головним тренером цього клубу. З 2002 по 2010 рік працював на різних посадах в одеському «Чорноморці»[2]. З 2010 року працював на посадах тренера воротарів та головного тренера в клубі «Мілсамі» (Оргеєв). З 12 червня 2014 року працював консультантом з управлінням клубу при президенті «Мілсамі»[3].

Досягнення

[ред. | ред. код]

Як тренера

[ред. | ред. код]

Індивідуальні

[ред. | ред. код]
  • Майстер спорту СРСР[4]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ВЕБЕР СПОДІВАЄТЬСЯ ЗНАЙТИ РОБОТУ В РОСІЇ. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 29 січня 2017.
  2. Одеський «Чорноморець» залишився без головного тренера — UA-Футбол
  3. La mulți ani pentru Vladimir Veber. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 29 січня 2017.
  4. "Гордість омського футболу". Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 28 січня 2017.

Джерела

[ред. | ред. код]