Ядерна енергетика Словаччини — Вікіпедія

ядерні електростанції у Словаччині.
В експлуатації
В стадії будівництва
Майбутні
Під тривалим відключенням
Зачинені
Скасовані

Словаччина має п'ять діючих атомних реакторів, із сумарною чистою потужністю 2308 МВт, а шостий з яких незабаром буде введений в дію.

У 2018 році ядерна енергетика виробила приблизно 55% електроенергії в країні.[1] Із запуском у 2023 році додаткових двох реакторів Словаччина зараз може бути нетто-експортером ядерної електроенергії.[2]

Перелік реакторів

[ред. | ред. код]
Цей розділ — витяг з Перелік комерційних ядерних реакторів § Словаччина.[ред.]
Назва Блок
№. 		Реактор Статус Чиста потужність (MW) Початок будівництва Комерційне використання Закриття
Тип Модель
Богуниці A-1[3] HWGCR KS 150 Виведений з експлуатації 93 01958-08-011 серпня 1958 01972-12-2525 грудня 1972 01977-02-2222 лютого 1977
1[4] PWR ВВЕР-440 V-230 Відключений 408 01972-04-2424 квітня 1972 01980-04-011 квітня 1980 02006-12-3131 грудня 2006
2 PWR ВВЕР-440 V-230 Відключений 408 01972-04-2424 квітня 1972 01981-01-011 січня 1981 02008-12-3131 грудня 2008
3 PWR ВВЕР-440 V-213 Функціонує 472 01976-12-011 грудня 1976 01985-02-1414 лютого 1985 (02045 2045)
4 PWR ВВЕР-440 V-213 Функціонує 471 01976-12-011 грудня 1976 01985-12-1818 грудня 1985 (02045 2045)
5 PWR AP1000 Заплановано 1117
Моховце 1 PWR ВВЕР-440 V-213 Функціонує 436 01983-10-1313 жовтня 1983 01998-10-2929 жовтня 1998 (02058 2058)
2 PWR ВВЕР-440 V-213 Функціонує 436 01983-10-1313 жовтня 1983 02000-04-1111 квітня 2000 (02060 2060)
3 PWR ВВЕР-440 V-213+ Функціонує 440 01987-01-2727 січня 1987 02023-10-1717 жовтня 2023[5]
4 PWR ВВЕР-440 V-213+ Будується 440 01987-01-2727 січня 1987

Два реактори В-213, розроблені Атоменергопроектом і побудовані компанією Skoda на заводі Богуниці V2. Будівництво енергоблоків V2 почалося в 1976 році і введено в експлуатацію в 1984 і 1985 роках, кожен з яких забезпечує 466 МВт.[6]

У 1982 році компанія Skoda розпочала будівництво двох блоків запланованої чотириблокової атомної електростанції Моховце з використанням реакторних установок ВВЕР-440 В-213, які були введені в експлуатацію між 1998 і 1999 роками. Спочатку 405 МВт, вони були модернізовані в 2008 році до 438 MWe.[6]

Уряд Словаччини був прихильний розвитку атомної енергетики, і в 1987 році в Моховце почалося будівництво двох нових реакторів,[1] але були призупинені в 1992 році. Проект відновлено в 2009 році.

Два нових реактори в Моховце мають чисту електричну потужність 440 МВт кожен.[1] Enel, італійська енергетична компанія та мажоритарний акціонер словацької енергетичної компанії спочатку планувала інвестиції в розмірі 1,6 мільярда євро для завершення 3-го та 4-го блоків атомної електростанції Моховце до 2011–2012 років. У січні 2006 року уряд Словаччини схвалив нову енергетичну стратегію, яка включає ці плани, з підвищенням потужності на блоках 1 і 2 АЕС Моховце, а також на блоках 3 і 4 атомної електростанції Богуниці.[7]

Mochovce-3 запрацював у січні 2023 року.[6] Mochovce-4 має бути наступним протягом року.

Розглядається можливість будвництва на майданчику поблизу Кецеровце.

Майбутній розвиток

[ред. | ред. код]

У лютому 2023 року було подано пропозицію щодо дозволу на будівництво блоку № 5 на Богуниці.[6]

У липні 2023 року було підписано угоду з компанією Westinghouse про потенційне розміщення її AP1000 і малих модульних реакторів AP300 у Словаччині.[6]

Реактори деактивовані та виведені з експлуатації

[ред. | ред. код]

Вимкнено три реактори.

  • 110 МВт реактор Bohunice A1 російської розробки, побудований компанією Skoda, завершений у 1972 році та працював до 1977 року, коли його закрили через аварію, що сталася під час перезаправки.[6]
  • Два реактори ВВЕР-440 В-230 на заводі Богуниці V1, поставлені Атоменергоекспортом Росії та Skoda, завершені в 1978 і 1980 роках, закриті в 2006 і 2008 роках.[6]

Перед вступом до Європейського Союзу Словаччині довелося закрити два своїх старіших реактори на Богуниці, оскільки вони не відповідали європейським стандартам безпеки.[8] Незважаючи на те, що Словаччина докладала значних зусиль для досягнення стандартів ВАО АЕС, ЄС наполягав на зупинках.[9] Перший реактор закрився 31 грудня 2006 року, а другий – 31 грудня 2008 року. Закриття цих блоків перед завершенням будівництва двох нових реакторів призвело до того, що країні не вистачало електроенергії, і Словаччина стала імпортером енергії після закриття першого реактору. У межах ЄС Словаччина є однією з проядерних країн Вишеградської групи.[10][11]

На Богуниці вимкнено два реактори електростанції V1. Загальна вартість виведення з експлуатації та демонтажу Bohunice V1 до 2025 року оцінюється в 1,14 мільярда євро.[12]

3 червня 2020 року перший корпус реактора зняли з Богуниці V1.[13] Це перше завершене виведення з експлуатації установки ВВЕР 440.[14] Процес було завершено на тлі правил охорони здоров’я та безпеки, які діють для запобігання поширенню коронавірусу.[14]

Паливний цикл

[ред. | ред. код]

У серпні 2023 року Словаччина підписала угоду про отримання ядерного палива від американської компанії Westinghouse як крок до відмови від російського джерела палива.[15] У липні 2024 року словацька компанія Slovenské elektrárne підписала контракт із Framatome на закупівлю французького ядерного палива для атомних станцій радянського дизайну з реакторами ВВЕР-440. Перші постачання очікують у 2027 році.

Framatome спочатку буде виробляти паливні збірки, ідентичні російським. Паралельно французька компанія займається розробкою та сертифікацією палива для ВВЕР-440 і ВВЕР-1000 власної розробки. У червні Framatome отримала грант від Євросоюзу на розробку європейського паливного рішення для реакторів ВВЕР.[16]

Утилізація відходів

[ред. | ред. код]

Радіоактивні відходи в Словаччині захоронюються без переробки. Відпрацьоване паливо залишається на майданчику реактора; проте частина ВЯП була вивезена до Росії. Словаччина також почала пошуки сховища високоактивних відходів і створила фонд із приблизно 775 мільйонами євро для його будівництва.

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Slovak Republic. Power Reactor Information System (PRIS). IAEA. 12 січня 2020. Процитовано 13 січня 2020.
  2. ↑ Mochovce 3 output increased to 55%. 31 березня 2023.
  3. ↑ Закрито після інциденту з дозаправкою в 1977 році; виведення з експлуатації триває з 1979 року
  4. ↑ Tlačová agentúra Slovenskej republiky - TASR.sk. tasr.sk. Архів оригіналу за 20 січня 2009.
  5. ↑ Power commissioning of Mochovce 3 completed.
  6. ↑ а б в г д е ж Nuclear Power in Slovakia. August 2023.
  7. ↑ Nuclear Power in Slovakia. World Nuclear Association. August 2008. Архів оригіналу за 3 лютого 2012. Процитовано 20 серпня 2008.
  8. ↑ Decommissioning of nuclear facilities. ec.europa.eu. European Commission. 31 липня 2014. Процитовано 13 січня 2020.
  9. ↑ Slovakia Sets Global Example for Nuclear Power Plant Decommissioning. April 2023.
  10. ↑ Visegrad group backs nuclear energy. China.org.cn.
  11. ↑ Visegrad Group Nuclear Power Newswire - Nuclear Power News Today - EIN Presswire.
  12. ↑ Nuclear Decommissioning: Decommission nuclear facilities - World Nuclear Association. World Nuclear Association. May 2020. Процитовано 5 червня 2020.
  13. ↑ First RPV removed in Bohunice V1 decommissioning : Waste & Recycling - World Nuclear News. World Nuclear News. 3 червня 2020. Процитовано 5 червня 2020.
  14. ↑ а б Decommissioning milestone at Slovakia's Bohunice VI - Nuclear Engineering International. Nuclear Engineering International. 4 червня 2020. Процитовано 5 червня 2020.
  15. ↑ Slovakia refuses to supply nuclear fuel from Russia. 29 серпня 2023.
  16. ↑ Словаччина з 2027 року почне купувати французьке ядерне паливо для АЕС радянського дизайну

Зовнішні посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ядерна_енергетика_Словаччини&oldid=43190903