French
DeutschЯременко Василь Васильович — Вікіпедія
| Василь Яременко | |
|---|---|
| Народився | 12 лютого 1932 (92 роки) або 1932[1] Сєнно, Вітебська область, Білорусь |
| Країна |  СРСР Україна |
| Національність | українець |
| Діяльність | філолог, українознавець, літературознавець, викладач університету, літературознавець |
| Галузь | українська[2], українська література[2], українознавство[2], Ukrainian philologyd[2] і журналістика[2] |
| Alma mater | Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова |
| Науковий ступінь | кандидат філологічних наук |
| Знання мов | українська[2] і німецька[2] |
| Заклад | КНУ імені Тараса Шевченка, Товариство української мови імені Тараса Шевченка, Київський столичний університет імені Бориса Грінченка і МАУП |
| Партія | КПРС |
| Діти | Богдан, Ярослав |
| Нагороди |   |
| Звання | професор |
| |
Васи́ль Васи́льович Яре́менко (нар. 12 лютого 1932, Сінно, Вітебська область, Білорусь[3]) — український філолог, професор, голова Федерації патріотичних видань (з 2003), провідний науковий співробітник НДЛ грінченкознавства Київського університету імені Бориса Грінченка (з лютого 2013).
Представник тої частини козацького народу Гетьмана Богдана, що потрапила до козацького стану, приписного козацтва сиріч козацького сословія Царської Росії 18-20 ст. Народився 12 лютого 1932 у місті Сінно Вітебської області, Білорусь.
Батько Василь Макарович (1888–?) — приписний козак, репресований; мати Христина Леонтіївна (1896—1995) — козачка. З 1936 року, коли після 5-літнього перебування у Білорусі родина повернулася в Україну, мешкав у Воскобійники Миргородського району Полтавської області.
Закінчив Великосорочинське педагогічне училище (1951) та філологічний факультет Київського педагогічного інституту (1956—1961). Там же закінчивши аспірантуру (1961—1964), захистив кандидатську дисертацію «Творчість Бориса Грінченка» (1968).
З жовтня 1966 по січень 2001 — викладач, старший викладач, доцент, професор (1994) Київського університету ім. Т. Шевченка.
Заступник голови Товариства української мови у 1989–1990 роках. Член редколегії журналу «Дніпро» (з 1990).
Директор Інституту культурологічних та етнополітичних досліджень Міжрегіональної академії управління персоналом (2003—2013).
Володіє словацькою, польською, німецькою, чеською, старослов'янською мовами.
Захоплення: бібліофіл, архіви, шахи, футбольний вболівальник із 1954 року.
Дружина Світлана Михайлівна (*1947) — учитель української мови і літератури гімназії № 117 ім. Лесі Українки. Син Олесь (*1965) — інженер-програміст; син Богдан (*1971) — дипломат, народний депутат України; син Ярослав (*1978) — юрист.
Автор понад 200 публікацій.
Книги: «Історія української журналістики» (1983, співавтор), «Ключі від рідної хати збереглись» (1992), «Повість врем'яних літ» (1990, переклад, коментарі, післямова), «Євреї в Україні сьогодні…» (2003), «Україна в лещатах сіонізму» (МАУП, 2004).
Упорядник понад 40 книжок, зокрема: «Українська поезія XVI ст.» (1987), «Українське слово» (в 4 т.; т.1, 1994; т.2, 2001; т.3, 2003), «Золоте слово» в 2 т. (2002), творів Б. Грінченка (у 2 т., 1963), П. Куліша, В. Свідзинського, Г. Чупринки, М. Куліша, А. Чайковського, В. Симоненка, рецензент енциклопедичного довідника Миколи Сухомозського та Надії Аврамчук «Україна у світі», який визнано переможцем у відповідній номінації IX Всеукраїнського рейтингу «Книжка року 2007».
У 1998 році опублікував Новий тлумачний словник української мови (у 4 томах), у співавторстві з Оксаною Сліпушко), який автори «Словника української мови» в 11 томах назвали «98-відсотковим плагіатом чистісінької води».[4]
- Лауреат премій ім. Г. Сковороди (1993), «Дружба» (1995), ім. І. Нечуя-Левицького (2006), ім. В. Короленка (2011), ім. В. Винниченка (2012), ім. Олени Пчілки (2016).
- Відмінник освіти України (1997).
- Орден «За заслуги» ІІІ ст. (2002), II ст. (2016[5]), І ст. (2021) [1] [Архівовано 15 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
- ↑ Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
- ↑ а б в г д е ж Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Помилка Lua у Модуль:Citation/CS1/Configuration у рядку 1942: attempt to index a boolean value.
- ↑ Василь Німчук. Про сучасну українську тлумачну лексикографію [Архівовано 17 липня 2019 у Wayback Machine.] // Українська мова, № 3, 2012.
- ↑ Помилка Lua у Модуль:Citation/CS1/Configuration у рядку 1942: attempt to index a boolean value.
- Видатні українці — Василь Яременко [Архівовано 10 серпня 2017 у Wayback Machine.]
- Яременко Василь Васильович [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] на politicians.com.ua
- Праці В. Яременка на Чтиві [Архівовано 28 жовтня 2019 у Wayback Machine.]
- Василь Яременко: Що написано — неспростовно. Відомий літературознавець — про більшовицькі репресії в літературі, рукописи, зшиті нитками містифікацій, і свою кришталеву мрію. Україна Молода. Номер 153 за 16.10.2012 [Архівовано 12 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- Жиди в Україні сьогодні. Реальність без міфів. [Архівовано 23 січня 2022 у Wayback Machine.]
- Олег Бабишкін. Василю Яременку — 50 // Київ. університет. — 1982, 22 лют.
- Олекса Мишанич. Повість врем'яних літ // Дніпро. — 1991. — № 10.
- Олесь Гончар. Небуденна подія // Літ. Україна. — 1994. — 29 вер.
- Валерій Шевчук. Початок синтезу // Літ. Україна. — 1996. — 18 лип.
- Валерій Шевчук. Творець духовної ноосфери // Персонал плюс. — 2006, 8-14 лют.
- Наталка Сподаренко. Слово, яке ставить на крило // Сільські вісті. — 2006, 16 лют.
- О. М. Мислива. Яременко Василь Васильович: Бібліографічний покажчик (1963—2018). — К. : Укр. пропілеї, 2019.
- Професор Василь Яременко: «Література має ставити десятки проблем» // Україна молода. — 2020. — 12 лют.
 | Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |