Азтреонам — Вікіпедія

Ця стаття використовує голі URL-посилання для посилань на джерела, що може призвести до мертвих посилань[en]. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, замінивши голі посилання на повноцінні джерела-примітки, що використовують {{cite web}} (і обов'язково заповніть параметри archive-url, archive-date та deadurl), аби упевнитися, що всі АД продовжуватимуть бути перевірними і в майбутньому, та допомогти дотримуватися послідовності у стилі джерел-приміток. Ви можете скористатися вікі-інструментом reFill 2.0, аби допомогти вам автоматизувати форматування джерел-приміток. (квітень 2024) (Дізнайтеся, як і коли вилучати це шаблонне повідомлення[en])

Азтреонам

Систематична назва (IUPAC)
2-({[(1Z)-1-(2-amino-1,3-thiazol-4-yl)-2-{[(2S,3S)-2-methyl-4-oxo-1-sulfoazetidin-3-yl]amino}-2-oxoethylidene]amino}oxy)-2-methylpropanoic acid
Ідентифікатори
Номер CAS	78110-38-0
Код ATC	J01DF01
PubChem	54116
DrugBank	DB00355
Хімічні дані
Формула	C13H17N5O8S2
Мол. маса	435,433 г/моль
SMILES	eMolecules & PubChem
Фармакокінетичні дані
Біодоступність	100%
Метаболізм	печінковий,незначний
Період напіврозпаду	1,7 год.(середнє)
Виділення	Ниркове
Терапевтичні застереження
Кат. вагітності	B1(AU) B(США) B
Лег. статус	POM (UK) ? (US)
Шляхи введення	в/венно,в/м'язово

Азтреонам (Cayston) — природний антибіотик з групи монобактамів для парентерального застосування. Його використовують в основному для лікування інфекцій, спричинених грам-негативними бактеріями, такими як Pseudomonas aeruginosa. Це може включати інфекції кісток, ендометрит, інтраабдомінальні інфекції, пневмонію, інфекції сечових шляхів і сепсис. Його вводять через внутрішньовенну або внутрішньом’язову ін’єкцію або через інгаляцію.

Вироблення препарату передбачає використання продуктів життєдіяльності Chromodacterium violaceum.

Азтреонам — природний антибіотик з групи монобактамів обмеженого спектру дії. Препарат має бактерицидну дію, що обумовлена порушенням синтезу клітинної стінки бактерій. До препарату чутливі грамнегативні мікроорганізми: клебсієли; сальмонелли; шиґели; Citrobacter spp.; Enterobacter spp.; Escherichia coli; Pseudomonas spp.; Haemophilus influenzae; Serratia spp.; Proteus spp.; Morganella morganii; Providencia spp. Нечутливими до препарату є грампозитивні та анаеробні бактерії, Stenotrophomonas maltophilia, Pseudomonas sepacia, рикетсії, хламідії, мікоплазми, мікобактерії.^[1]

Азтреонам швидко всмоктується в організмі як після внутрішньовенного, так і після внутрішньом'язового введення, біодоступність препарату становить 100%. Максимальна концентрація в крові антибіотику досягається протягом 1-1,5 години. Азтреонам створює високі концентрації у більшості тканин та рідин організму. Препарат добре проникає через гематоенцефалічний бар'єр при запаленні мозкових оболон. Азтреонам прникає через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко. Метаболізується в печінці в незначній кількості. Препарат виводиться з організму препеважно нирками в незміненому вигляді(60-70%), а також з калом(12%). Період напіввиведення азтреонаму становить 1,5-2 години, при нирковій недостатності цей час може зростати до 6-8 годин.

Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря.

Азтреонам застосовують при важких інфекціях, викликаних грамнегативними мікроорганізмами: інфекції нижніх дихальних шляхів (позалікарняна та внутрішньолікарняна пневмонія, бронхіти); сепсис та септицемія; інфекції сечовидільних шляхів (в тому числі рецидивуючі пієлонефрити та цистити); інтраабдомінальні та гінекологічні інфекції (перитоніт, ендометрит, параметрит); інфекції шкіри та м'яких тканин; інфекції кісток та суглобів; профілактика інфекцій при хірургічних операціях.^[1]

Побічні ефекти при застосуванні азтреонаму спостерігаються нечасто (приблизно у 2% випадків застосування препарату).^[1] При застосуванні азтреонаму можливі наступні побічні ефекти^[2]:

• Алергічні реакції — нечасто (частіше при тривалому застосуванні) свербіж шкіри, висипання на шкірі, кропив'янка, бронхоспазм; рідко синдром Стівенса-Джонсона, набряк Квінке, синдром Лаєлла, анафілактичний шок.
• З боку травної системи — рідко жовтяниця, гепатит, болі в животі, нудота, блювання, діарея, виразковий стоматит; дуже рідко псевдомембранозний коліт.
• З боку нервової системи — рідко головний біль, запаморочення, безсоння, парестезії, судоми, шум у вухах, диплопія.
• З боку серцево-судинної системи — рідко гіпотонія, екстрасистолія, приливи крові, задишка, болі в грудній клітці.
• Зміни в лабораторних аналізах — нечасто підвищення рівня активності амінотрансфераз та лужної фосфатази, еозинофілія, лейкоцитоз, тромбоцитоз, нейтропенія, панцитопенія, анемія, збільшення протромбінового часу, підвищення рівня білірубіну в крові, підвищення рівня сечовини і креатиніну в крові.
• Місцеві реакції — рідко флебіт і тромбофлебіт при внутрішньовенному введенні, болючість при внутрішньом'язовому введенні.^[1]

Азтреонам протипоказаний при підвищеній чутливості до β-лактамних антибіотиків та дітям віком до 9 місяців. З обережністю застосовують препарат при вагітності, нирковій та печінковій недостатності. Під час лікування азтреонамом рекомендується припинити годування грудьми.

Азтреонам випускається у вигляді порошку в флаконах для ін'єкцій по 0,5 та 1,0 г.^[3] У 2010 році у США FDA дозволила застосування інгаляційної форми азтреонаму для лікування муковісцидозу, ускладненого вторинною інфекцією Pseudomonas aeruginosa.^[4]

• Азтреонам [Архівовано 31 грудня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
• Монобактами // ФЕ
• (рос.) Группа монобактамов [Архівовано 29 червня 2014 у Wayback Machine.]