Анна-Софія Муттер — Вікіпедія
Анна-Софія Муттер | |
---|---|
нім. Anne-Sophie Mutter | |
Основна інформація | |
Дата народження | 29 червня 1963[1][2][…] (61 рік) |
Місце народження | Райнфельден, Баден-Вюртемберг, Німеччина |
Роки активності | 1976 — тепер. час |
Громадянство | Німеччина |
Професії | скрипалька, вчителька музики |
Освіта | Цюрихський університет мистецтвd |
Вчителі | Герберт фон Караян |
Інструменти | скрипка |
Жанри | класична музика |
Членство | Американська академія мистецтв і наук |
Заклад | Королівська музична академія |
Лейбли | Deutsche Grammophon |
Нагороди | |
Батько | Karl-Wilhelm Mutterd |
У шлюбі з | Андре Превін |
anne-sophie-mutter.com | |
Файли у Вікісховищі |
Анна-Софія Муттер (нім. Anne-Sophie Mutter, 29 червня 1963 року, Райнфельден, Баден-Вюртемберг, ФРН) — німецька скрипалька, музична викладачка, учасниця міжнародних форумів. Одна з найбільш затребуваних і високооплачуваних скрипальок світу. Перша жінка, удостоєна Премії Ернста Сіменса (2008)[4].
Анна-Софія Муттер вперше почала грати на піаніно у 5 років, але незабаром перейшла на скрипку. Навчалася у Ерни Гонігбергер, а після її смерті (1974) у Аїди Штукі. У 1975 році дебютувала з оркестром Тюбінгенського університету під керуванням Олександра Шумського. У 13-річному віці Муттер була звільнена від відвідування школи, коли Герберт фон Караян запросив її виступати разом з Берлінським філармонічним оркестром.
У 1977 році брала участь у Зальцбурзькому фестивалі, а також виступала з Англійським камерним оркестром. У 15-річному віці Муттер зробила перші записи (концерти Моцарта) спільно з Караяном і філармонійним оркестром.
У 1980 році Муттер виступила з Нью-Йоркським філармонічним оркестром, а 5 років потому нагороджена почесним членством (honorary fellow) Королівської музичної академії у Лондоні. В 1988 році, в рамках північноамериканського турне, Муттер виступала в Карнеґі-голі.
У 1989 році одружилася з Детлефом Вундерліхом. Народила дочку Арабеллу і сина Ріхарда. Чоловік помер у 1995 році від раку.[5] У 2002 році одружилася з на 34 роки старшим 71-річним піаністом, диригентом і композитором Андре Превіном.[6] 21 серпня 2006 року пара офіційно заявила про розлучення.[7]
У жовтні 2006 року Анна-Софія Муттер заявила, що піде зі сцени у 45-річному віці (тобто в 2008),[8] але через місяць повідомила, що її слова були неправильно потрактовані і що вона гратиме, поки відчуває в собі сили «приносити в музику щось нове, щось важливе і щось інше».[9]
Муттер володіє двома скрипками Страдіварі (The Emiliani (1703) і Lord Dunn-Raven (1710)), а також скрипкою Регацці.
- 1986 — Премія Академії Кіджі
- Греммі в категорії «краще інструментальне виконання сольним(и) виконавцем(ми) з оркестром»
- 1994 — диригент Джеймс Лівайн, Чиказький симфонічний оркестр
- 1999 — диригент Кшиштоф Пендерецький, Лондонський симфонічний оркестр
- 2005 — з Андре Превіном
- Орден «За заслуги» (нім. Bundesverdienstkreuz) першого класу
- 2000 — Греммі в категорії «краще виконання камерної музики»
- 2001 — Премія Леоні Соннінг
- 2003 — Музична премія Герберта фон Караяна[de][10]
- 2005 — Орден літератури і мистецтва
- 2006 — Віктуар де ля мюзік
- 2008 — Премія Ернста Сіменса — перша жінка, яка отримала цю премію[4].
- 2018 — Золота медаль «За заслуги в культури Gloria Artis»
Введена в Зал слави журналу Gramophone[11].
На лейблі Deutsche Grammophon:
- Mozart Violin Concertos Nos. 3 & 5 (1978)
- Beethoven Triple Concerto (1980)
- Brahms Violin Concerto (1982)
- Brahms Double Concerto (1983)
- Tchaikovsky Violin Concerto (1988)
- Lutosławski Partita & Chain 2/Stravinsky Violin Concerto (1988)
- Beethoven: The String Trios (1989)
- Bartok Violin Concerto No. 2/Moret En Rêve (1991)
- Berg Violin Concerto/Rihm Time Chant (1992)
- Carmen-Fantasie (1993)
- Romance (1995)
- Sibelius Violin Concerto (1995)
- The Berlin Recital (1996)
- Brahms Violin Concerto/Schumann Fantasy for Violin and Orchestra (1997)
- Penderecki Violin Concerto No. 2/Bartok Sonata for Violin and Piano No. 2 (1997)
- Beethoven The Violin Sonatas (1998)
- Vivaldi The Four Seasons (1999)
- Recital 2000 (2000)
- Lutosławski Partita for Violin and Orchestra/Chain 2 (2002)
- Beethoven Violin Concerto (2002)
- Tango Song and Dance (2003)
- Previn Violin Concerto/Bernstein Serenade (2003)
- Tchaikovsky & Korngold Violin Concertos (2004)
- Dutilleux Sur le même accord/Bartok Violin Concerto No. 2/Stravinsky Concerto en ré (2005)
- Mozart The Violin Concertos (2005)
- Mozart Piano Trios K502, K542, K548 (2006)
- Mozart The Violin Sonatas (August 2006)
- Simply Anne-Sophie (2006)
- Gubaidulina in tempus praesens (2008)
На лейблі EMI:
- Mozart Violin Concertos Nos. 2 & 4 (1982)
- Bach Violin Concertos/Concerto for Two Violins and Orchestra (1983)
- Brahms Violin Sonatas (1983)
- Vivaldi The Four Seasons (1984)
- Lalo: Symphonie Espagnole/Sarasate: Zigeunerweisen (1985)
- Mozart Violin Concerto No. 1, Sinfonia Concertante (1991)
На лейблі Erato Records:
- Glazunov Violin Concerto/Prokofiev Violin Concerto No. 1 (1989)
- Офіційний сайт Анни-Софії Муттер (англ.)
- Сторінка Муттер на сайті лейблу Deutsche Grammophon (англ.)
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #123862612 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ FemBio database
- ↑ а б Перша жінка-композиторка, яка удостоїлась «Нобелівської премії» для музикантів – Moderato (укр.). Архів оригіналу за 2 березня 2019. Процитовано 1 березня 2019.
- ↑ «Goddess with a Gift» [Архівовано 8 квітня 2009 у Wayback Machine.], Inge Kjemtrup, Strings magazine, январь 2006, № 135(англ.)
- ↑ «Previn weds Anne-Sophie Mutter» [Архівовано 7 березня 2019 у Wayback Machine.] , BBC news, 4 серпня 2002 року (англ.)
- ↑ «Диригент Андре Превін розлучається» [Архівовано 3 березня 2019 у Wayback Machine.] , BBC news, 21.08.2006 (англ.)
- ↑ «Mutter still takes her music seriously» [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.], David Perkins, Globe Correspondent, 14 листопада 2006 року(англ.)
- ↑ «Violinist Mutter, Revving Her Motor: At 43, Former Prodigy doesn't Rest on Her Laurels» [Архівовано 24 червня 2018 у Wayback Machine.], Stephen Brookes, The Washington Post, 19 листопада 2006 року(англ.)
- ↑ «Anne-Sophie Mutter wins top award» [Архівовано 2 березня 2019 у Wayback Machine.], BBC news, 15 червня 2003 року (англ.)
- ↑ Gramophone Hall of Fame (англ.). Gramophone. Архів оригіналу за 3 травня 2019. Процитовано 2 січня 2016.