Буддійський модернізм — Вікіпедія

Необуддизм — позначення течій, «що включають в себе елементи буддійського віровчення і практик, але не відносяться до релігійних форм, які мають багатовікову історію в традиційно буддійських країнах». Необуддизм є частиною новітніх релігійних рухів.

Поява необуддизму стала можливою завдяки інтенсивній експансії на Захід ряду буддійських шкіл в 1950-60-і роки. Тхеравада, дзен, Вчення Чистої Землі, школа Нітірен і ваджраяна набули поширення в країнах Заходу. Це призвело до появи нових громад, таких як громади Оле Нідала, Сог'ял Рінпоче, Тхіть Нят Ханя, Сун Сана і великої кількості інших західних і східних вчителів. Дані представники необуддизму, незважаючи на своє прагнення належати традиційному буддизму, мають суттєві відмінності від нього. Також до необуддизму відносять японський соціально-релігійний рух Сока Гаккай.

• Необуддизм // Українська Релігієзнавча Енциклопедія