Військово-морські сили Ізраїлю — Вікіпедія
Військово-морські сили Ізраїлю | |
---|---|
חיל הים הישראלי | |
![]() Емблема Військово-морських сил Ізраїлю | |
На службі | 1948 |
Країна | ![]() |
Тип | військово-морські сили |
Чисельність | 7 корветів (Корвет типу «Саар-5», Корвет типу «Саар-6») 8 ракетних катерів (Ракетний катер типу «Саар-4,5») 5 підводних човінів (Підводні човни типу «Дольфін») 45 сторожових кораблів 2 кораблі підтримки 9.500 діючий персонал 10.000 резервний персонал |
У складі | ![]() |
Гарнізон/Штаб | Ха-Кір'я, Тель-Авів, Ізраїль |
Гасло | Відкрите море, безпечне узбережжя |
Вебсайт | navy.idf.il/HomePage(івр.) |
Командування | |
Командувач Військово-морських сил Ізраїлю | Алуф Давид Салама |
Знаки розрізнення | |
Прапор ВМС | ![]() |
Вимпел ВМС | ![]() |
![]() |
Військово-морські сили Ізраїлю (івр. חיל הים הישראלי, Хеіль га-Ям га-Ісраелі (Українською: «Морський корпус Ізраїлю») — це військово-морські сили Армії оборони Ізраїлю, що діють переважно у водах Середземного моря, в Ейлатській затоці, а також в Червоному морі. Нинішній командувач ВМС Ізраїлю — Алуф Давид Саар Салама. Вважається, що ВМС Ізраїля несуть відповідальність за морський ядерний потенціал Ізраїлю, який дозволить завдати другого удару.[1]
Військово-морські сили Ізраїлю відповідають за розбудову морських сил АОІ та їхні оперативні можливості. Їх мета - забезпечити перевагу на морі, свободу дій і свободу судноплавства в ізраїльському морському просторі. Вони також здійснюють напади на ворогів.
Серед ролей ВМС є такі:
- Забезпечення безпеки країни та її громадян, включаючи захист 190 км ізраїльського узбережжя від тероризму та інфільтрації.
- Забезпечення відкритих морських шляхів для торгового судноплавства.
- Захист територіальних і економічних вод Ізраїлю, а також його стратегічних об'єктів.
- Військово-морські операції і перехоплення на морі.
- Отримання життєво важливих розвідувальних даних і участь у кібернетичній діяльності.
- Інтеграція з сухопутними військами.
У Багаторічному плані (TYESH) на 2008-2012 роки річний бюджет ВМС становив приблизно один мільярд шекелів, не враховуючи закупівлю нових військово-морських кораблів.[2]
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/6/61/INSEilat.jpg/220px-INSEilat.jpg)
Витоки Військово-морського флоту Ізраїлю лежать у заснуванні Військово-морської академії Бетар, єврейської військово-морської школи, заснованої в Чивітавекк'ї, Італія, в 1934 році ревізіоністським сіоністським рухом під керівництвом Зеєва Жаботинського, Академія навчала курсантів з усієї Європи, Палестини та Південної Африки і випустила деяких з майбутніх командирів ВМС Ізраїлю. У вересні 1937 року навчальний корабель «Сара І» відвідав Хайфу і Тель-Авів у рамках Середземноморського турне.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/2d/HN-INS-Gal-2.jpg/220px-HN-INS-Gal-2.jpg)
У 1938 році, за підтримки Єврейського агентства, Шломо Бардін заснував Морську середню школу в Босмані, молодший технічний коледж Техніону. 1943 року було засновано Пальям, військово-морську філію Пальмаху, підготовка якої проводилася в морській школі. Також було створено єврейський торговельний флот, який експлуатував судно СС «Тель-Авів» та вантажні судна, такі як «Атід».
У 1942 році одинадцять сотень добровольців Гаґани вступили до Королівського Військово-морського флоту, переважно на технічні посади (12 з них стали офіцерами за угодою Єврейського агентства з Королівським військово-морським флотом про призначення). Кілька з них дійшли до морської служби та бойових дій. Двоє з них служили у Повітряних силах Королівського флоту, один з них — Едмонд Вільгельм Бріллант, а інший — Цві Авідрор. Після закінчення Другої світової війни і початку єврейського повстанського руху в підмандатній Палестині члени Пальяму брали участь у підпільній імміграційній діяльності, переправляючи європейських євреїв до Палестини, а також у діях командос проти депортаційних кораблів Королівського Військово-морського флоту. Тим часом добровольці Королівського флоту знову приєдналися до Гаґани.
В останні місяці британського мандату в Палестині колишні добровольці Королівського військово-морського флоту розпочали роботи на захоплених кораблях підпільної імміграції (відомих як «Флот тіней») в гавані Хайфи, врятували кілька кораблів і поставили їх на службу. Вони мали стати першими кораблями Військово-морського флоту і взяти участь в арабо-ізраїльській війні 1948 року.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/2a/Flot3HonorParade.jpg/220px-Flot3HonorParade.jpg)
На початку війни 1948 року і після заснування Армії оборони Ізраїлю Військово-морський флот Ізраїлю складався з чотирьох колишніх кораблів «Алія Бет», конфіскованих у гавані Хайфи. Ці кораблі були відремонтовані новоствореним військово-морським ремонтним підприємством за допомогою двох приватних суднобудівних і ремонтних компаній. У жовтні 1948 року у США був придбаний мисливець за підводними човнами. Таким чином, із заснуванням АОІ на початку 1948 року Військово-морські сили Ізраїлю були сформовані з ядра наступних кадрових військовослужбовців:[3][4]
- Добровольці Королівського Військово-морського флоту, що мали технічні навички та дисципліну, набуті під час служби в Королівському флоті, але не мають активної морської служби та досвіду роботи на кораблях Королівського флоту.
- Члени «Пальяму», які очолювали підпільну та імміграційну діяльність, але не мали морського досвіду в навігації чи керуванні кораблем у бою. Капітанами підпільних та імміграційних кораблів були італійці, в той час як члени «Пальяму» командували кораблем за вказівками Гаґани. Айк Ааронович, капітан «Виходу», єврей, був радше винятком, ніж правилом.
- Капітани та головні інженери торгового флоту, які володіють навігаційними навичками, але не мають бойових навичок.
- Єврейські добровольці[5][6] з Військово-морських сил США та Королівського Військово-морського флоту, такі як командувач Пол Шульман[7] з ВМС США та командувачі Соломон і Аллен Берк з Королівського ВМФ.[8] Однак вони часто зазнавали дискримінації, а їхній досвід був змарнований командуванням флоту, яке базувалося на Пальмаху та його різних відділеннях. Це призводило до дивних ситуацій, коли некваліфіковані офіцери з Пальяму командували набагато досвідченішими морськими офіцерами.
Під час війни військові кораблі несли службу з патрулювання узбережжя і бомбардували арабські цілі на суші, в тому числі єгипетські берегові об'єкти в районі Гази і навколо нього аж до Порт-Саїда.[9] ВМС Ізраїлю також воювали з ВМС Єгипту на морі під час Операції «Йоав», а флагманський корабель ВМС Єгипту «Амір Фарук» був потоплений в ході операції ізраїльських морських спецпризначенців.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/f/fe/Tsqd914.jpg/220px-Tsqd914.jpg)
Персонал «Пальям» часто чинив опір спробам запровадити порядок, дисципліну і звання у новоствореній службі. Їдальнями спочатку користувалися як офіцери, так і рядовий склад. Кораблі мали капітана з морськими навичками, а також командира, який вважався політичним. Це викликало багато суперечок між ветеранами «Пальям», добровольцями Королівського ВМФ з Гаґани і добровольцями ВМС США Махал про те, якої форми має набути флот.[3][10][11] Командувач Аллен Берк, за переказами, з відчаю сказав: „Ви не можете зробити морських офіцерів з ковбоїв“.[4]
Капітан Королівського Військово-морського флоту Еш Лінкольн,[12] який був євреєм, порадив прем'єр-міністру Давиду Бен-Ґуріону придбати корвети, фрегати, ескадренні міноносці, торпедні катери і патрульні катери для нарощування військово-морської потужності Ізраїлю. З цією метою він закликав Бен-Ґуріона проконсультуватися з професійними військово-морськими радниками. Це призвело до інструкцій зв'язатися з радниками ВМС США, головним чином, з командувачем ВМС США Полом Шульманом.
Військово-морські сили Ізраїлю страждали від нестачі професійного командування на початку свого існування.[3] Гершон Зак, голова «Морської служби» Армії оборони Ізраїлю, був викладачем і бюрократом без відповідного досвіду. Ніколи не будучи завербованим до АОІ, Зак був цивільною особою і не мав жодного офіційного звання. Тому перші дні існування ВМС Ізраїлю характеризувалися політичною боротьбою, оскільки багато груп і окремих осіб боролися за владу. Політика «Пальям» заблокувала призначення Пола Шульмана (єврейського офіцера ВМС США у званні коммандера, який добровільно вступив до ізраїльського флоту) на посаду командувача ВМС, і він пішов у відставку в 1949 році. Першим командувачем ВМС, удостоєним звання Алуф, став Шломо Шамір.[3]
Завершення війни 1948 року дало Військово-морському флоту час для розбудови своєї сили. На початку 1950-х років флот закупив фрегати, торпедні катери, есмінці, а згодом і підводні човни. Нарощування матеріальної бази супроводжувалося підготовкою офіцерів ВМС Ізраїлю в академіях Королівського військово-морського флоту у Сполученому Королівстві та на Мальті, а також у Франції.
В історії ізраїльських ВМС можна виділити три окремі періоди:
- Заснування та перші дні
- Вік есмінців
- Епоха ракетних катерів, що почалася в 1965 році і принесла свої плоди під час війни Судного дня 1973 року.[13][14]
До 1967 року штаб ВМС розташовувався в Стелла Маріс, на схилах гори Кармель в Хайфі. Після Шестиденної війни він був перенесений до Кір'ї в Тель-Авіві, поруч зі штаб-квартирою Армії оборони Ізраїлю.
У найзначнішій битві в своїй історії, під час війни Судного дня, п'ять ракетних катерів ВМС Ізраїлю потопили п'ять сирійських кораблів без втрат під час битви за Латакію. В результаті Сирійський флот залишився в порту до кінця конфлікту.[15] Це був перший в історії морський бій між ракетними катерами класу «земля-земля», оснащеними ракетами.
Іншим важливим боєм стала битва біля Балтіму, під час якої шість ракетних катерів ВМС Ізраїлю атакували чотири ракетні катери ВМС Єгипту, потопивши три, знову ж таки, без втрат.
Несподівана атака на флагман ВМС Ізраїлю INS Hanit, здійснена береговою батареєю Хезболли, стала поворотним моментом у військово-морській доктрині та операціях. Чотири моряки загинули, коли ракета YJ-83 влучила в корвет, оскільки системи протиракетної оборони судна на той момент не були увімкнені.[16]
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/6/6e/Three_Sa%27ar_5_Class_Missile_Corvettes_Going_For_a_Cruise.jpg/220px-Three_Sa%27ar_5_Class_Missile_Corvettes_Going_For_a_Cruise.jpg)
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/14/Flickr_-_Israel_Defense_Forces_-_The_Exemplary_IDF_Unit_of_2011%2C_Shayetet_13.jpg/220px-Flickr_-_Israel_Defense_Forces_-_The_Exemplary_IDF_Unit_of_2011%2C_Shayetet_13.jpg)
- Військово-морська база «Хайфа» - Шаєтет 3 (флотилія ракетних катерів), Шаєтет 7 (флотилія підводних човнів), ескадра патрульних катерів 914.
- Емблемою військово-морської бази «Хайфа» є дві стрілки - одна з них позначає флотилію ракетних катерів, а інша - флотилію підводних човнів.
- Військово-морська база «Атліт» - де дислокується Шаєтет 13, елітний спецпідрозділ ВМС.
- Військово-морська база «Ашдод» - головним чином база для 916-ї ескадри Патрульних катерів.
- Емблема військово-морської бази «Ашдод» - дві стріли, спрямовані одна проти одної.
- Військово-морська база «Ейлат» - 915-а ескадра Патрульних катерів.
- Військово-морська база «Ейлат» була заснована в 1951 році і відповідає за Червономорський театр ВМС Ізраїлю з 1981 року, коли військово-морський командний центр Червоного моря був виведений з Шарм-ель-Шейха відповідно до єгипетсько-ізраїльського мирного договору.
- Емблема військово-морської бази «Ейлат» представляє червоні дахи Ейлата.
- Військово-морська навчальна база «Хайфа» - розташована в Хайфі, містить школу операторів підводних човнів, школу операторів ракетних катерів і школу військово-морського командування. Військово-морська навчальна база також функціонує як Військово-морська академія Ізраїлю.
- Емблемою навчальної бази «Хайфа» є сова, що символізує мудрість і наполегливе навчання.
- Підрозділ МФТАХ - ІТ, обробка та обчислення.
- Мфтах - це невеликий підрозділ, який відповідає за всі сигнальні та ІТ-системи ВМС Ізраїлю, як логістичні, так і оперативні. Солдати, які там служать, - це переважно програмісти та випускники університетів, які вивчають інженерію, комп'ютерні науки та інші технологічні спеціальності.
- Військово-морська база «Бецет» - логістична база.
- Військово-морська корабельня
- Штаб-квартира ВМС - Ха-Кір'я, Тель-Авив
На чолі ВМС Ізраїлю стоїть командуючий (скорочено מח"י махі) в званні віце-адмірала (алуф).
До складу адміністративного командування, підлеглого командувачеві, входять п'ять управлінь (івр. מספן, міспан). Управління, в свою чергу, поділяються на департаменти (євр. מחלקה, махлака), департаменти — на відділення (івр. ענף, анаф — дослівно „гілка“), відділення — на секції (івр. מדור , Мадор).
- Управління штабу (івр. מספן המטה, міспан га-мате; скорочено רמ»ט рамат) — займається питаннями будівництва (нарощування бойової потужності і бойової підготовки) військово-морських сил і координує спільну діяльність управлінь ВМС. Глава управління, офіцер в званні контр-адмірала, є заступником командувача ВМС.
У прямому підпорядкуванні управлінню штабу знаходиться, крім іншого, підрозділ морського контролю (івр. יחידת השליטה הימית, йегідат га-шліта га-яміт; скорочено יש"י), якій координує спільну діяльність підрозділів ВМС.
- Управління морських операцій (івр. מספן הים, міспан га-ям) — займається, крім іншого, питаннями оперативного застосування військово-морських сил, розвитком військово-морської тактики, проведенням навчань. Командує управлінням глава управління (скорочено רמי"ם рам'ям), офіцер у званні контр-адмірала.
- Розвідувальне управління (івр. מספן המודיעין, міспан га-модіїн; скорочено מד"ן мадан) — забезпечує розвіддані і разведсводкі для діяльності ВМС. Професійно підпорядковується управлінню розвідки Генштабу армії. Командує управлінням глава управління (скорочено רמד"ן рамдан), офіцер у званні контр-адмірала.
- Управління матеріально-технічного забезпечення (івр. מספן הציוד, міспан га-ціюд; скорочено מצ"ד мацад) — займається питаннями розробки технологій, технічного обслуговування і логістики. Командує управлінням глава управління (скорочено רמצ"ד рамцад), офіцер в званні контр-адмірала.
- Управління кадрів (івр. מספן כוח האדם, міспан коах га-адам; скорочено מכ"א мака) — займається управлінням персоналом ВМС. Командує управлінням глава управління (скорочено רמכ"א рамка), офіцер у званні капітана 1-го рангу .
Крім управлінь штабу, в прямому підпорядкуванні командувачеві ВМС знаходяться наступні підрозділи:
- Навчально-тренувальна база 600 (івр. בה"ד 600, багад шеш Меот) — центральна тренувальна база ВМС в Хайфі, на якій діють всі тренувальні програми і курси ВМС, за винятком підготовки бійців «Шайетет 13»;
- 13-а флотилія («Шайетет 13») (івр. שייטת 13, шаєтет шлошесре) — підрозділ особливого призначення;
- База матеріально-технічного постачання (івр. בסיס ציוד ותספוקת, бсіс ціюд ве-тіспокет; скорочено בצ"ת бацат);
- Корабельня ВМС (івр. מספנת חיל הים, міспенет Хель га-ям);
- Підрозділ інформаційних технологій, процесів і комп'ютеризації (івр. מערכות מידע תהליכים ומחשוב, маарехот мейда тагліхім у-міхшув; скорочено ממת"ם МАМТ).
У складі ВМС Ізраїлю три військово-морські бази:
- Військово-морська база Хайфа. У підпорядкуванні базі знаходяться, крім іншого: — 3-тя флотилія — (івр. שייטת 3, шаєтет Шалош) — флотилія ракетних катерів;
- 7-ма флотилія — (івр. שייטת 7, Шаєтет шева) — флотилія підводних човнів;
- Підрозділ підводних (водолазних) завдань (івр. יחידה למשימות תת-מימיות, йегіда ле-мсімот тат-меймійот; скорочено ילת"ם ялтам);
- 914-та сторожова ескадра (івр. פלגה 914).
- Військово-морська база Ейлат. У підпорядкуванні базі знаходиться, крім іншого, 915-та сторожова ескадра (івр. פלגה 915).
- Військово-морська база Ашдод. У підпорядкуванні базі знаходиться, крім іншого, 916-та сторожова ескадра (івр. פלגה 916).
Додатково в ВМС діють:
- Підрозділ підводного виявлення (івр. יחידת האיתור התת-מימית, йегідат га-Ітурі га-тат-Меймена) — в підпорядкуванні 3-й флотилії;
- Підрозділ забезпечення портової безпеки (Підрозділ «Снапір», дослівно «Плавець») (івр. יחידת סנפיר, йехідат снапір) — в підпорядкуванні сторожової ескадри.
- ↑ Cirincione, Joseph; Wolfsthal, Jon B.; Rajkumar, Miriam (2005). Deadly arsenals: nuclear, biological, and chemical threats. Carnegie Endowment. с. 263—4.
- ↑ בחיל הים מתלוננים: "תקציב קטן יותר משמעו ירידה ביכולת - זו אינה התייעלות". TheMarker. Процитовано 14 грудня 2023.
- ↑ а б в г Anat Kidron MA Thesis, Israeli Navy Year of Foundation. Haifa University Israel. October 2000. Архів оригіналу за 20 December 2008. Процитовано 2 December 2009.
- ↑ а б The last Battle of the Destroyer INS Eilat by Commander Yitzhak Shushan. Ma’ariv Publishing House. 1993. Процитовано 2 December 2009.
- ↑ MACHAL Overseas Volunteers in Israel's War of Independence Page 28 (PDF). MOD IDF. 2007. Процитовано 2 December 2009.
- ↑ A Tiny, but Hard-Hitting Battle Force. By David Hanovice North American Volunteers in Israel's War of Independence. 2007. Процитовано 5 December 2009.
- ↑ Paul Schulman. The New York Times. 18 May 1994. Процитовано 2 December 2009.
- ↑ Nadav Reis. Known Decorations for Bravery Awarded to Machalniks who served in World War II - מח"ל עולמי. Процитовано 29 June 2015.
- ↑ The last Battle of the Destroyer INS Eilat by Commander Yitzhak Shushan. Ma'ariv Publishing House. 1993. Процитовано 2 December 2009.
- ↑ Commander Shlomo, Ya'akobson a Hagana Veteran of the Royal Navy (1997). Betaltala. MOD House. Процитовано 5 December 2009.
- ↑ Ashe Lincoln. Dangoor.com. Процитовано 4 березня 2017.
- ↑ BOATS OF CHERBOURG Abraham Rabinovich. Bluejacket Books. 1973. ISBN 1-55750-714-7. Процитовано 3 December 2009.
- ↑ The Missile Boat War The 1973 Arab-Israeli War at Sea (PDF). By Dave Schueler. 2009. Архів оригіналу (PDF) за 27 October 2009. Процитовано 3 December 2009.
- ↑ The Battle of Latakia. Єврейська віртуальна бібліотека.
- ↑ Udi Shaham. (22 April 2021). «Israel's Navy ready to attack Hezbollah from the sea like never before „. Jerusalem Post website Retrieved 24 April 2021.
|