Копка Петро Миколайович — Вікіпедія

Петро Миколайович Копка
 Генерал-майор СБУ
Загальна інформація
Народження18 серпня 1955(1955-08-18) (69 років)
В'язівок, Городищенський район, Черкаська область
Військова служба
Роки служби2003
ПриналежністьУкраїна Україна
Рід військ СБУ
ФормуванняГоловне управління розвідки Служби національної безпеки України

Петро Миколайович Копка (18 серпня 1955) — український спецпризначенець. Генерал-майор. Т.в.о. Начальника Головного управління розвідки Служби безпеки України (липень-листопад 2003)[1].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 18 серпня 1955 року у селі В'язівок, Городищенського району, Черкаської області. У 1977 році зарахований слухачем Ви­щої Червонопрапорної школи КДБ СРСР ім. Ф. Е. Дзержинського (м. Москва). У 1972 поступив до Київського політехнічного інституту. Провчився два курси. У 1974—1976 рр. — проходив строкову вій­ськову службу.

У 1982—1984 рр. — працював оперуповноваженим у різних підрозділах Управління КДБ по Черкаській області.

У 1984—1987 рр. — співробітник Другого управління КДБ УРСР (Київ). Подальша служба пов'язана із зовнішньою розвідкою.

У 1987—1989 рр. — навчався у Червонопрапорному інституті КДБ СРСР ім. Ю. В. Андропова.

У 1989—1991 рр. — старший оперуповноважений одного з відділів Першого Головного управління КДБ СРСР.

У 1991—1993 рр. — проходить службу в Управлінні розвідувальних операцій Головного управління розвід­ки Служби безпеки України на посадах старшого офі­цера, помічника начальника напрямку, начальника напрямку.

З 1993 року до січня 2003 року, керує інформаційно-аналітичним під­розділом зовнішньої розвідки: спочатку працює начальником інформаційно-аналітичної служби, а після організаційно-штатних змін очолює Управління інформації ГУР СБ України.

У 1997 році отримує звання полковника, а у 1999 році йому присвоєно військове звання генерал-майора.

У січні 2003 року призначений першим заступником начальника ГУР СБ України

У липні - листопаді 2003 року - Т.в.о. Начальника Головного управління розвідки Служби безпеки України.

У грудні 2003 року звільнився в запас СБ України за власним бажанням[2].

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]
  • медаль «За бездоганну службу» III ступеня (1985),
  • «За бездоганну службу» II ступеня (2002),
  • відомчи нагороди «Почесний знак ГУР СБ України» (2002),

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Керівники розвідки. Архів оригіналу за 9 серпня 2018. Процитовано 14 вересня 2017.
  2. Знамениті, великі, геніальні люди. Найцікавіше про них!. Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 14 вересня 2017.

Джерела

[ред. | ред. код]