French
DeutschВестготське королівство — Вікіпедія
| Вестготське королівство лат. Regnum Visigothorum гот. Gutþiuda Þiudinassus | |||||||||||||||||
| |||||||||||||||||
 | |||||||||||||||||
| Столиця | Тулуза (418-526) Нарбона (526-531)[1] Барселона (531-542)[2] Толедо (542-725)[3] | ||||||||||||||||
| Мови | народна латина готська | ||||||||||||||||
| Релігії | язичництво християнство (аріанство, католицизм) | ||||||||||||||||
| Форма правління | монархія | ||||||||||||||||
| король | |||||||||||||||||
| - 418–419 | Валлія | ||||||||||||||||
| - 419–451 | Теодоріх I | ||||||||||||||||
| - 466–484 | Ейріх | ||||||||||||||||
| - 484-507 | Аларіх II | ||||||||||||||||
| - 511–526 | Теодоріх ІІ | ||||||||||||||||
| - 714–721 | Ардо | ||||||||||||||||
| Історія | |||||||||||||||||
| - взяття Рима | 410 | ||||||||||||||||
| - Засновано | 418 | ||||||||||||||||
| - Каталаунська битва | 451 | ||||||||||||||||
| - Вуєська битва | 507 | ||||||||||||||||
| - анексія свевів | 585 | ||||||||||||||||
| - Гвадалетська битва | 711 | ||||||||||||||||
| - ісламська навала | c. 720 | ||||||||||||||||
| - Ковадонзька битва | 718 або 722 | ||||||||||||||||
| Площа | |||||||||||||||||
| - 620-710 | 600 000 км2 | ||||||||||||||||
| |||||||||||||||||
| |||||||||||||||||
Вестго́тське королі́вство або Королі́вство вестго́тів (лат. Regnum Visigothorum, гот. Gutþiuda Þiudinassus) — одне з так званих варварських королівств, що постало на уламках Західної Римської імперії та існувало в V — VIII сторіччях у Південній Галлії та на Піренейському півострові.
Королівство було створене 418 року ватажком федератів Римської імперії вестготів Валлією після згоди імператора Гонорія виділити його одноплемінникам для розселення землі в Аквітанії (навколо Тулузи — звідси назва «Тулузьке королівство», що використовується для найменування держави у 418—507 роках).
Після поразки Аларіха II в 507 році в битві при Вуе і захоплення франками більшості територій Вестготського королівства в Галлії столицю перенесли спочатку на південь Галлії в Нарбонн, потім за Піренейський хребет в Барселону і, врешті-решт, в центр Піренейського півострова у Толедо — звідси назва «Толедське королівство», що використовується для найменування держави у 580—712 роках.
У 711—721 роках, внаслідок арабського завоювання Піренейського півострова, Вестготське королівство було ліквідоване, а більша частина його території увійшла до складу Арабського Халіфату зі столицею у Дамаску.
- Вестготське королівство (лат. Regnum Visigothorum)
- Візиготське королівство (лат. Regnum Visigothorum)
- Королівство готів, або Готське королівство (лат. Regnum Gothorum, гот. 𐌲𐌿𐍄𐌸𐌹𐌿𐌳𐌰 𐌸𐌹𐌿𐌳𐌹𐌽𐌰𐍃𐍃𐌿𐍃, Gutþiuda Þiudinassus)
- Тулузьке королівство
- Толедське королівство
З 407 по 409 рік нашої ери союз германомовних вандалів та свевів та іраномовних аланів перетнув замерзлий Рейн і здійснив перехід через сучасну Францію до Римської Іспанії (сучасний Піренейський півострів)[4]. Своєю чергою вестготи на чолі з Аларихом у 410 році розграбували Рим і полонили Галлу Плацидію, сестру західноримського імператора Гонорія.
Після смерті Алариха новим королем готів став Атаульф, який наступні кілька років провів у кампаніях у Галлії та на Піренейському півострові, вміло дипломатично маневруючи між конкуруючими між собою римськими та варварськими полководцями й захопивши низку міст, таких як Нарбонн і Тулуза (в 413). Після того, як Аларих одружився з Плацидією, імператор Гонорій залучив підлеглих йому вестготів для надання допомоги Риму у відновленні римського контролю над Іспанією від вандалів, аланів і свебів.
У 418 році імператор Гонорій винагородив своїх вестготських федератів під проводом нового короля Валлії (правив у 415–418 роках), надавши їм землю в долині Гаронни Галлії Аквітанської, на якій вони могли оселитися. Ймовірно, це відбувалося за системою hospitalitas. Здається ймовірним, що спочатку вестготам не було надано велику кількість землі в регіоні (як вважалося раніше), але вони отримали податки регіону, причому місцеві галльські аристократи тепер платили свої податки вестготам, а не до римського уряду[5].
- 410: взяття Рима
- 418: заснування
- 451: Битва на Каталаунських полях
- 507: Битва при Вує
- 585: анексія свевів
- 711: Битва при Гвадалете
- 720: Арабське завоювання Піренейського півострова
- 722: битва при Ковадонзі. Астурійське королівство
- ↑ S. J. B. Barnish, Center for Interdisciplinary Research on Social Stress, The Ostrogoths from the migration period to the sixth century: an ethnographic perspective (Boydell & Brewer Ltd, 2007), p. 368.
- ↑ S. J. B. Barnish, Center for Interdisciplinary Research on Social Stress, The Ostrogoths from the migration period to the sixth century: an ethnographic perspective (Boydell & Brewer Ltd, 2007), p. 369.
- ↑ Collins, Roger. Visigothic Spain, 409–711 (Oxford: Blackwell Publishing, 2004), p. 44.
- ↑ Colins, 2004, p. 11; Orosius. Historiarum adversum paganos libri VII, VII. 40, ed. v
- ↑ Cameron, Ward; Perkins and Whitby. The Cambridge Ancient HIstory - Volume XIV. Late Antiquity: Empire and Successors, A.D. 425–600. p. 48.
- Collins, Roger. The Arab Conquest of Spain, 710—797. Oxford: Blackwell Publishers, 1989.
- Collins, Roger. Visigothic Spain, 409—711. Oxford: Blackwell Publishing, 2004.
- Heather, Peter. The Goths. Oxford: Blackwell Publishers, 1996.
- Kampers, Gerd. Geschichte der Westgoten. Ferdinand Schöningh, 2008.
- Thompson, E. A. The Goths in Spain. Oxford: Clarendon Press, 1969.
- Visigothic Spain: New Approaches. ed. by James, Edward, Oxford: Oxford University Press, 1980.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вестготське королівство
- Візіготське право [Архівовано 30 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
