Країни-ізгої — Вікіпедія

Частина інформації в цій статті застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (березень 2022)

Країни-ізгої — не зовсім точний (див. початковий зміст поняття «ізгої») переклад понять rogue states («держави-лиходії») або pariah states («держави-парії»), які застосовуються з метою міжнародної ізоляції^[en] режимів з боку міжнародного співтовариства.

Поняття rogue states закріпилося в американській політичній лексиці в 1990-ті роки для позначення державних (політичних) режимів, які розглядаються як антинародні, диктаторські та такі, що представляють загрозу миру, терористичні. Використання цього поняття поширилося у лексиці більшості демократичних країн вільного світу.

Зміст цього визначення розкривається, зокрема, у документі «Стратегія національної безпеки. Вересень 2002» (Стратегія національної безпеки США). Згідно з цим документом «країни-ізгої» (англ. rogue states) характеризуються тим, що правлячі режими цих країн:

• жорстоко поводяться з власним народом, розбазарюють національні ресурси заради особистої вигоди правителів;
• демонструють неповагу до міжнародного права, загрожують сусідам, холоднокровно порушують підписані міжнародні угоди;
• намагаються отримати доступ до зброї масового ураження та іншої передової військової технології для використання як загрози або реальної агресії;
• надають допомогу тероризму в глобальному масштабі;
• відкидають базові людські цінності^[1].

На момент появи виразу «країни-ізгої» на початку 1990-х — список таких держав включав КНДР, Ірак, Іран, Афганістан (за правління талібів), Кубу, Лівію, М'янму, Сирію, Судан.

Зміна політичних режимів, що відбулася внаслідок антидиктаторських народних повстань та громадянської війни в Афганістані, Іраку та Лівії, призвела до того, що США виключили ці країни зі списку.

Зазвичай, до країн-ізгоїв журналісти та політологи зараховують або зараховували такі країни: Іран, Венесуела, Лівія, Сирія, КНДР, Білорусь, М'янма, Болівія, Куба, Зімбабве, Судан, Сомалі.

Наприкінці 1990-х адміністрацією тодішнього американського президента Білла Клінтона вживався більш політкоректний вираз — «держави, що викликають тривогу» (англ. State of concern), однак при Джорджі Буші та Кондолізі Райс знову почало вживатися колишній вираз.

Деякі критики зовнішньої політики США, наприклад, Ноам Чомскі і Жак Дерріда, стверджували, що це формулювання носить пропагандистський характер.

• Вісь зла
• Імперія зла
• Держави — спонсори тероризму

• Безжурні Ізгої // «Літературна газета»
• Правила поведінки диктатора [Архівовано 5 травня 2014 у Wayback Machine.]
• Information Portal focusing on «rogue» states (Country Profiles, News)
• Prevent Our Enemies from Threatening Us, Our Allies, and Our Friends with Weapons of Mass Destruction [Архівовано 25 лютого 2008 у Wayback Machine.] — Official White House statement.
• «Rogue States A Handy Label, But a Lousy Policy» The Washington Post, 2000, by Robert S. Litwak (use 'search' to find the article on the huge page)