Кузнецов Микола Дмитрович (художник) — Вікіпедія

Кузнецов Микола Дмитрович
Народження2 грудня (14 грудня) 1850(1850-12-14)
Степанівка
Смерть2 березня 1929(1929-03-02) (78 років)
 Сараєво
Країна Російська імперія Королівство Югославія
Жанрпейзаж, портрет і жанрове малярство
НавчанняПетербурзька академія мистецтв
Діяльністьхудожник
ВчительЧистяков Павло Петрович
ПрацівникПетербурзька академія мистецтв
У шлюбі зEkaterina Metchnikoffd
ДітиКузнєцова Марія Миколаївна
Роботи в колекціїФінська національна галерея, Ермітаж, Національний художній музей України, Національний музей у Варшаві, Третьяковська галерея і Одеський національний художній музей
Нагороди
Сайтodessaart.narod.ru/index.htm

CMNS: Кузнецов Микола Дмитрович у Вікісховищі
Козак в червоній бинді з довгими вусами, що вказує пальцем — змальований з Кузнецова; Тарас Бульба — професор Петербурзької консерваторії Олександр Іванович Рубець

Мико́ла Дми́трович Кузнецо́в (художник) (*2 (14 грудня) 1850, Степанівка Херсонської губернії (тепер — Одеська область) — †2 березня 1929, Сараєво) — український художник, дійсний член, академік, професор Петербурзької академії мистецтв, засновник Товариства південноросійських художників.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Був сином заможного землевласника; отримав освіту в Одеській гімназії. Мати виявила у сина схильність до малювання, відвозить в Одесу до друга родини — художника М. Д. Мальмана, викладача Одеської школи малювання.

По закінченні навчання відвідує заняття в Академії мистецтв, брав вільні уроки у П. Чистякова. Навчався добре, проте часто залишав Академію, жив у родовому маєтку та займався малюванням. За час навчання отримав три срібні медалі. Брав участь у міжнародних та виставках російського й українського мистецтва за кордоном. Користувався великою популярністю в Одесі, отримував багато замовлень на картини. Після створення у 1882 однієї з найкращих своїх картин «В отпуску», або «Охота с борзыми», до нього прийшла слава. В час розвитку творчих сил створив жанрові полотна-портрети І. Ю. Рєпіна, І. І. Мечнікова, В. М. Васнецова, П. І. Чайковського.

Кінцем 1880-х років зближується з родиною Єлизавети та Сави Мамонтових, стає учасником Абрамцевського художнього гуртка.

Після нещастя 1889 пересувався на милицях, працював сидячи. З 1890 його творчою майстернею стає маєток у Степанівці — своєрідний культурний центр, який відвідували І. Ю. Рєпін, В. О. Сєров, М. О. Врубель, Ф. І. Шаляпін, П. К. Саксаганський.

На художні уподобання вплинуло знайомство з Крамським, Полєновим та Шишкіним.

У 1893 переїздить для роботи до Одеси, а у 1895 його запрошують до художнього училища Петербурзької академії мистецтв — як професора-керівника класу батального мистецтва.

У 1900 році йому присвоєно звання академіка, професор Академії мистецтв, пізніше — учасник виставок Товариства передвижників південноросійських художників. Його твори виставлялися на паризьких салонах і всесвітній виставці в Парижі 1900 року.

Протягом 1909—1910 років експонувався в одеських салонах Володимира Іздебського.

На початку 1920 року емігрував з родиною на Балкани. Мешкав у містах Вжеш, Біла-Церква, Рієка і Сараєво.

Брав участь у виставці російського живопису й скульптури у Бруклінському музеї, 1893 — у Чикаго, виставці Об'єднання російських художників у Королівстві словенів, хорватів і сербів.

Помер 2 березня 1929, похований у Сараєво.

Галерея

[ред. | ред. код]

Портрети

[ред. | ред. код]

Українські образи Кузнецова

[ред. | ред. код]

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.
  • Кузнецов, Н.Д. (1987). Каталог выставки из собраний музеев СССР и частных коллекций (PDF) (російська) . Одеса. Архів оригіналу (PDF) за 25 квітня 2016. Процитовано 6 квітня 2016.
  • Седих С.А. История открытки // Дерибасівська — Рішельєвська : альманах. — 2006. — Вип. 26. Архівовано з джерела 15 квітня 2016. Процитовано 3 квітня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]