Волокидін Павло Гаврилович — Вікіпедія

Павло Волокидін
рос. Волокидин Павел Гаврилович
Народження10 (22) грудня 1877(1877-12-22)
с. Архарово, Орловська губернія, Російська імперія
Смерть16 березня 1936(1936-03-16) (58 років)
 Київ, Українська РСР, СРСР
ПохованняДругий християнський цвинтар
Національністьросіянин
Країна Російська імперія
 УНР
СРСР СРСР
Жанрпортрет
НавчанняОдеська малювальна школа
Імператорська академія мистецтв
Діяльністьхудожник
Відомі учніМінський Григорій Семенович, Волковинська Зінаїда Володимирівна, Зоря Галина Денисівна, Крилов Костянтин Олексійович, Гурський Іван Францович, Хрусталенко Микола Олександрович, Токарєва-Александрович Любов Йосипівна, Іванов Михайло Інокентійович, Андрущенко Володимир Микитович, Гуторов Іван Федорович, Фільберт Олександр Олександрович, Драченко Петро Герасимович, Титов Геннадій Кирилович, Пономарьова Лідія Зіновіївна, Леонов Геннадій Артемович, Любчик Василь Олексійович, Ліщинер Михайло Іванович, Маценко Леонід Михайлович, Стрельников Володимир Володимирович, Довгалевська Віра Веніамінівна, Киянченко Георгій Васильович, Гончарук Михайло Іванович, Векслер Абрам Йосипович, Кержнер Олександр Хацкельович, Нейдінг Роза Давидівна, Герус Борис Степанович, Кириченко Іван Васильович і Кибрик Євген Адольфович
ПрацівникОдеське художнє училище і Всеукраїнський художній інститут

Павло́ Гаври́лович Волоки́дін (рос. Волокидин Павел Гаврилович, 10 (22) грудня 1877(18771222), с. Архарово, Орловська губернія, Російська імперія — 16 березня 1936, Київ, Українська РСР, СРСР) — український живописець, майстер пейзажу, натюрморту, психологічного портрету.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 22 грудня 1877 в російському селі Архарово.

У 1898-1905 навчався в Одеській малювальній школі (нині — Одеське художнє училище), а у 1905-1906 роках навчався в Петербурзькій академії мистецтв.

З 1907 року жив в Одесі.

У 1922-1934 був професором Одеського художнього інституту, серед його учнів — Григорій Мінський, Тамара Хитрова, Всеволод Цимпаков, Олександр Чемисов.

У 1934-1936 був професором Київського художнього інституту (нині НАОМА — Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури).

Похований на Другому Християнському цвинтарі Одеси.[1][2]

Творчість

[ред. | ред. код]

Автор портретів («Курсистка», 1918; «Жіночий портрет», 1924), пейзажів («Херсонська пристань», 1914), натюрмортів («Айстри», 1920; «Квіти в синій вазі», 1934).

Часто мандруючи Україною, зобразив одне з її старовинних міст — Кам'янець-Подільський. Етюд, створений в 1930 у цьому місті, зображує його стародавню архітектуру та сповнений епічного звучання [3].

В українському мистецтві його ім'я займає одне з найпочесніших місць. Маючи великий живописний талант, він сприймав оточуючий світ поетично і піднесено. Є автором ліричних пейзажів, артистично виконаних натюрмортів, але, як вважає Ігор Шаров, найбільш майстерно проявився його талант у жанрі портрета, де художник завжди намагався розкрити високу цінність людської особистості.

Більшість робіт у 1915-1916 — портретні малюнки. Вони стали важливим етапом у розвитку майстерності, поступово набувають образної виразності. Володіє чіткою легкою лінією, що м'яко моделює форму, вміє підкреслити в портреті найсуттєвіші риси моделі. «Жіночий портрет» (1916), «Портрет професора О. О. Кіпена» (1915). З часом розробляє колористичні та пленерні завдання у складних портретних композиціях. Якщо раніше, створюючи портрет, він, в основному обмежується лише рисуванням обличчя, то тепер, розкриваючи образ, майстер надає великого значення позі і жесту. Художник намагається створити композиційний портрет, до якого вводить елементи пейзажу або інтер'єру, тим самим доповнюючи характер портретованого.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. «Художественный некрополь». День памяти К. К. Костанди. Офіційний сайт Одеського художнього музею. 31 жовтня 2015. Архів оригіналу за 20 серпня 2016. Процитовано 29 липня 2016.
  2. Одесский музей привел в порядок могилы известных художников. dumskaya.net. 2 листопада 2015. Архів оригіналу за 17 листопада 2015. Процитовано 29 липня 2016.
  3. Ковальская Людмила. Павел Волокидин. — Москва: Советский художник, 1981. — С. 12.

Посилання

[ред. | ред. код]

Література та джерела

[ред. | ред. код]