French
DeutschПономарьова Лідія Зіновіївна — Вікіпедія
| Пономарьова Лідія Зіновіївна | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження | 29 квітня 1909 Барнаул, Томська губернія, Російська імперія | |||
| Смерть | 1978 | |||
| Країна |  Російська імперія СРСР | |||
| Жанр | жанрове малярство, пейзаж і натюрморт | |||
| Навчання | Київський державний художній інститут (1940) | |||
| Діяльність | художниця | |||
| Вчитель | Волокидін Павло Гаврилович, Кричевський Федір Григорович, Єлева Костянтин Миколайович і Григор'єв Сергій Олексійович | |||
| Член | Національна спілка художників України | |||
| | ||||
Лі́дія Зіно́віївна Пономарьо́ва (нар. 29 квітня 1909, Барнаул — пом. 1978) — українська радянська художниця; член Спілки радянських художників України.
Народилася 29 квітня 1909 року в місті Барнаулі (нині Алтайський край, Росія). 1940 року закінчила Київський художній інститут, де навчалася, зокрема, у Павла Волокидіна, Федора Кричевського, Костянтина Єлеви, Сергія Григор'єва.
Жила у Києві, в будинку на вулиці Червоноармійській, № 12 а, квартира № 12. Померла у 1978 році[1].
Працювала в галузі станкового живопису. Авторка жанрових картин, пейзажів, натюрмортів[1], портретів. Серед робіт:
- «Забійниця Кузбасу» (1943);
- «Вручення прапора ГКО на шахті Кузбасу» (1943);
- «Німецькі окупанти в Україні» (1945);
- «Біля могили героя» (1847);
- «Портрет робітника київського заводу «Арсенал» М. Животенка» (1947);
- «Катя» (1960);
- «Дівчина з гвоздикою» (1967);
- «Портрет Володимира Сосюри» (1969).
Брала участь у республіканських виставках з 1945 року, всесоюзних — з 1940 року. Персональна виставка відбулася у Києві у 1952 році.
- Пономарьова Лідія Зіновіївна // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 370—371.;
- Пономарьова Лідія Зіновіївна // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.
