Єлева Костянтин Миколайович — Вікіпедія
Костянти́н Микола́йович Єлева́[1] (17 травня 1897, Київ — 19 листопада 1950, там же) — український маляр і графік, вчитель мистецтва. Учень Михайла Бойчука[2].
У 1922 році Костянтин Єлева закінчив Київський художній інститут (нині — Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). Потім викладав рисунок у Київському художньо-індустріальному технікумі. Згадує Охрім Кравченко, який 1921—1924 навчався в технікумі:[2]
Я навчався на малярському відділі. Рисунок викладав у нас молодий ще тоді Костянтин Єлева, учень Михайла Бойчука. Єлева був характерним «бойчукістом». Вчив нас конструктивно рисувати будь-який предмет, шукаючи, передусім, певний, найпростіший модуль форми. Конструювати спершу загальну пластичну схему предмета, яку легко пізніше конкретизувати. Вчив також будувати форму прямими лініями, що окреслюють її основні площини. Були це перші в моєму житті уроки «бойчукізму».
— Охрім Кравченко, Творчі принципи Михайла Бойчука
Був членом АРМУ (1925). Входив до першого складу Одеського Українського музично-драматичного театру, заснованого в листопаді 1925 театральним сезоном «Держдрами». Серед робіт — оформлення вистави «97» М. Куліша.
До 1941 Єлева викладав у Державній художній середній школи імені Тараса Шевченка. Під час Німецько-Радянської війни 1941—1945 брав участь творчих карикатурних плакат для «Вікна ТАРС».
Від 1949 професор Київського художнього інституту. Серед учнів: Олександр Лопухов, Едвард Кунцевич, Юрій Щербатенко, Василь Хітриков, Охрім Кравченко та інші.
Помер 19 листопада 1950 року. Похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 10, ряд 14, місце 1). Надгробок — бетонний пам'ятник з мармуровим хрестом.
Працював у галузі малюнка, агітплаката, а також театрально-декораційного мистецтва та станкового живопису. Йому належить низка малюнків, агітплакатів (1941—1945), театральних станкових робіт. 1919—1921 оформив спектаклі Першого театру Української Радянської Республіки імені Тараса Шевченка, зокрема — «Гайдамаки» за Шевченком (1920).
- «Страйк зірвано» (1927)
- «Портрет друкарки» (1927)
- «Тарасова гора» (1947)
- «Смерть М. Щорса» (1937)
- Канівский мотив. Полотно, олія
- Біля Канева (1947) Полотно, олія
- Заповідник Т. Шевченка (1947) Полотно, олія
- Стара верба. Полотно, олія
- «Самарканд» (1941—1943)[3]
- «Загорськ» (1944)
- «Київ — Канів» (1947)
- ↑ Наголос подано за Єлева Костянтин Миколайович. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., І. І. Чуліпа (2009). Єлева Костянтин Миколайович. Енциклопедія сучасної України, електрона версія (вебсайт). Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. Архів оригіналу за 14 серпня 2021. Процитовано 12 серпня 2021.
- ↑ а б Кравченко, Охрім. Творчі принципи Михайла Бойчука. Архів оригіналу за 15.10.2007. Процитовано 3 вересня 2015.
- ↑ Скоблікова М. Василь Касіян, Костянтин Єлева: відлуння Самарканда / Марія Скоблікова // Антиквар. — 2023. — № 6 (133). — С. 78—87 : іл.
- І. І. Чуліпа (2009). Єлева Костянтин Миколайович. Енциклопедія сучасної України, електрона версія (вебсайт). Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. Архів оригіналу за 14 серпня 2021. Процитовано 12 серпня 2021.
- Л. Проценко, Ю. Костенко. Лук'янівське цивільне кладовище, путівник. — «Інтерграфік». — С. 192. ISBN 966-532-012-2.
- Мистецтво України: Біографічний довідник. — К., 1997. — С. 234.
- Вистака малюнків Костянтина Миколайлвича Єлеви: Каталог. — 1955.
- Професори НАОМА (1917—2007) // Дослідницькі та науково-методичні праці: Зб. наук. пр. Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури. — К. — 2008. Спецвипуск.
- Лопухов О. Слово про видатного митця-педагога Костянтина Єлеву // Дослідницькі та науково-методичні праці: Зб. наук. пр. Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури. — К. — 2009. — Вип. 16. — С. 69 — 77.