Іщенко Микола Анатолійович — Вікіпедія

Микола Іщенко
Особисті дані
Повне ім'я	Микола Анатолійович Іщенко
Народження	9 березня 1983(1983-03-09) (41 рік)
	Київ, Українська РСР, СРСР
Зріст	182 см
Вага	75 кг
Громадянство	Україна
Позиція	захисник
Юнацькі клуби
1998—1999 1999—2000	«Княжа» (Щасливе) ДЮСШ-15
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 2000—2008 «Карпати» 124 (5) 2000—2004 →  «Карпати-2» 73 (0) 2001—2002 →  «Карпати-3» 12 (0) 2008—2014 «Шахтар» 35 (0) 2011—2014 →  «Іллічівець» 75 (0) 2015 «Металіст» 10 (0) 2015—2017 «Сталь» (Кам'янське) 42 (2) 2017 «Верес» 11 (0) 2018 «Чорноморець» 1 (0) 2021–2022 «Лівий берег» 19 (0) 2023 «Штурм» (Іванків) ААФУ ()
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 2003—2006 Україна (U-21) 24 (0) 2011  Україна 1 (0)
Тренерська діяльність**
2023 «Звягель» (асист.) 2023— «Дніпро-1» (асист.)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.
Микола Іщенко у Вікісховищі

Мико́ла Анато́лійович І́щенко (нар. 9 березня 1983, Київ, Українська РСР, СРСР) — український футболіст, центральний захисник. Віце-чемпіон Європи 2006 року серед молодіжних команд. Зіграв один матч за національну збірну України. Увійшов до символічної збірної «Карпат» часів незалежності. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Вихованець київської ДЮСШ-15. Перший тренер — Олександр Пасєка. У дитячо-юнацькій футбольній лізі України виступав за «Княжа» і київську ДЮСШ-15.

У 2000 році перейшов у львівські «Карпати». Виступав за фарм-клуби — «Карпати-2», «Карпати-3». Першу гру за основну львівську команду провів 10 червня 2001 року у Маріуполі проти місцевого «Металурга» (2:0). З сезону 2004/05 став основним гравцем команди. Попри молодий вік був капітаном львівських «Карпат» у 2006—2008 рр. і одним з основних гравців команди. У сезоні 2005/06 разом з «Карпатами» став срібним призером Першої ліги України, що дозволило команді повернутись в Вищу лігу України.

22 травня 2008 року підписав контракт з донецьким «Шахтарем». Донеччани отримали 60 % прав на захисника, заплативши 3 млн доларів.^[1]. У сезоні 2008/09 разом з командою виграв Кубок УЄФА. У чемпіонаті України «Шахтар» посів друге місце, поступившись київському «Динамо». У Кубку України команда дійшла до фіналу, де поступилася полтавській «Ворсклі». У сезоні 2009/10 «Шахтар» став чемпіоном України, а у наступному сезоні 2010/11 «Шахтар» отримав золотий дкбль, вигравши і Кубок України. Всього за три сезони Іщенко зіграв за «гірників» 58 матчів в усіх турнірах (25 у Прем'єр-лізі, 7 у Кубку України, 7 у Лізі чемпіонів і 9 у Лізі Європи)^[2].

У літнє міжсезоння 2011 року через відсутність постійної ігрової практики у донецькому «Шахтарі» перейшов на правах оренди в маріупольський «Іллічівець», який на той час очолив Валерій Яремченко. В «Іллічівці» майже відразу став основним гравцем і провів три з половиною сезони.

На початку 2015 року підписав контракт з харківським «Металістом». У складі команди до кінця сезону провів 10 матчів у чемпіонаті.

У червні 2015 року поїхав на перегляд в донецький «Металлург»^[3], але через деякий час «Металург» оголосив себе банкрутом і вакантне місце в Прем'єр-лізі України посіла дніпродзержинська «Сталь». Куди і перейшов Микола Іщенко^[4], взявши собі 32-й номер^[5]. У складі нової команди дебютував у грі першого туру чемпіонату України 2015/16 проти київського «Динамо». Іщенко відіграв весь матч, проте за гру рукою у своєму штрафному майданчику заробив пенальті та вилучення, через що «Сталь» програла з рахунком 1:2^[6].

З 2021 року — гравець клубу «Лівий берег» (Київ), а у першій половині 2023 року виступав за аматорський «Штурм» (Іванків).

У 2003—2006 роках регулярно виступав за молодіжну збірну України, у складі якої 2006 року став віце-чемпіоном Європи.

Зіграв один матч за національну збірну України в 2011 році проти збірної Франції (1:4).

Влітку 2023 року увійшов до тренерського штабу Юрія Максимова у «Звягелі»^[7], а вже у вересні разом із головним тренером перейшов у вищоліговий «Дніпро-1».

Сезон	Клуб	Ліга	Чемпіонат		Кубок
			Ігри	Голи	Ігри	Голи
2000—2001	«Карпати» (Львів)	Вища ліга	1	0	0	0
	«Карпати-2» (Львів)	Друга ліга	23	0	0	0
2001—2002	«Карпати» (Львів)	Вища ліга	6	0	0	0
	«Карпати-2» (Львів)	Перша ліга	9	0	0	0
	«Карпати-3» (Львів)	Друга ліга	11	0	0	0
2002—2003	«Карпати» (Львів)	Вища ліга	3	0	0	0
	«Карпати-2» (Львів)	Перша ліга	25	0	0	0
	«Карпати-3» (Львів)	Друга ліга	1	0	0	0
2003—2004	«Карпати» (Львів)	Вища ліга	14	0	0	0
	«Карпати-2» (Львів)	Перша ліга	16	0	0	0
2004—2005	«Карпати» (Львів)	Перша ліга	23	0	3	0
2005—2006	«Карпати» (Львів)	Перша ліга	27	4	6	0
2006—2007	«Карпати» (Львів)	Вища ліга	24	1	1	0
2007—2008	«Карпати» (Львів)	Вища ліга	26	0	0	0
2008—2009	«Шахтар» (Донецьк)	Прем'єр-ліга	13	0	2	0
2009—2010	«Шахтар» (Донецьк)	Прем'єр-ліга	12	0	3	0
2010—2011	«Шахтар» (Донецьк)	Прем'єр-ліга	10	0	2	0
2011—2012	«Іллічівець» (Маріуполь)	Прем'єр-ліга	21	0	0	0

• Чемпіон України: 2010, 2011
• Володар кубка України: 2011
• Володар Суперкубка України: 2008, 2010
• Володар Кубка УЄФА (1): 2008/09
• Срібний призер молодіжного чемпіонату Європи (1): 2006
• Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2009 рік)^[8]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Іщенко Микола Анатолійович

• Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
• Візитка на офіційному сайті Української Прем'єр-ліги (архівна версія)
• Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
• Іщенко Микола Анатолійович на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Статистика виступів гравця на сайті allplayers.in.ua