Павлоградський хімічний завод — Вікіпедія

Павлоградський хімічний завод
Типдержавне підприємство,
науково-виробниче об'єднання
Організаційно-правова форма господарюваннядержавне підприємство і науково-виробниче об'єднання
Засновано1929[1]
Штаб-квартира СРСР →  Україна
м.Павлоград, вул. Заводська, 44[1]
Ключові особиЛеонід Шиман, генеральний директор[2]
Співробітники1154 (станом на 2020 рік)
www.ric-phz.com.ua

Павлоградський хімічний завод — державне підприємство хімічної промисловості України, яке виробляє вибухові речовини, а також промислову й побутову продукцію цивільного призначення[1]. Засноване в 1929 році, як підприємство з виробництва вибухових матеріалів і спорядження боєприпасів різного призначення (артилерійських, авіаційних, морських, інженерних й ін.).

Входить до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки й безпеки України[3].

Історія

[ред. | ред. код]

Радянський період

[ред. | ред. код]

Засноване в 1929 році, як підприємство з виробництва вибухових матеріалів і спорядження боєприпасів різного призначення (артилерійських, авіаційних, морських, інженерних й ін.).

З 60-х років на підприємстві з'являється виробництво з виготовлення сумішей твердих ракетних палив і виготовлення спорядження корпусів і ракетних двигунів масою від 1 кг до 50000 кг.

Україна

[ред. | ред. код]

Внаслідок набуття чинності Договору про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь та взяті на себе Україною зобов'язання з роззброєння заради миру, зокрема в рамках Лісабонського протоколу, на території заводу опинилось близько 5 тисяч тон твердого ракетного палива та твердопаливні двигуни балістичних ракет РС-22[4].

Відтоді різними періодами фінансування програми з утилізації ракетного палива брали Сполучені Штати, а в основному — Україна. Завдяки співпраці зі Сполученими Штатами на заводі було створено виробничий комплекс із повним циклом переробки твердого ракетного палива та корпусів ракетних двигунів[4].

3 березня 1995 року завод було внесено до переліку підприємств і організацій України, які не підлягають приватизації в зв'язку з їх загальнодержавним значенням[5].

У серпні 1997 року завод було включено до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки й безпеки України[6].

У квітні 1998 року у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України завод було передано в підпорядкування міністерства промислової політики України[7].

У подальшому, завод було передано в підпорядкування НКАУ[8].

У грудні 2006 року завод завершив підготовку до участі в програмі утилізації непридатних до використання боєприпасів із вичерпаним строком зберігання й твердого ракетного палива[9].

У 2010—2011 рр. завод здійснив модернізацію печі термічної утилізації відходів спецвиробництва і з 19 березня 2013 року[10] розпочав знищення протипіхотних мін ПФМ-1[11] (всього в 2013 році заводом було знищено 55,4 т боєприпасів)[12].

Починаючи з 1999 року й до 2013 року, Агенція міністерства оборони США щодо зменшення загрози зробила внесків у спорудження об'єктів з утилізації твердого ракетного палива та корпусів ракетних двигунів на заводі 194,5 млн доларів США[13].

Під час російсько-української війни

[ред. | ред. код]
Докладніше: Російсько-українська війна (з 2014) та Російське вторгнення в Україну (2022)

12 листопада 2014 року завод було внесено до переліку об'єктів державної власності, охорону яких забезпечує (4 ОП ОВДО) Національна гвардія України[14].

З 2016 року бере участь в створенні ракетного палива для ракет комплексу «Вільха»[15]. Була опанована технологія відновлення великокаліберних реактивних снарядів для БМ-30 «Смерч»[16].

Починаючи з 2020 року на Павлоградському хімічному заводі опановують виробництво вітчизняних 122-мм реактивних снарядів 9М221Ф «Тайфун-1» збільшеної дальності, з українських складових[17].

На цей час на території заводу знаходилось понад 1,8 тисяч тон твердого ракетного палива гарантійний термін експлуатації якого вибіг іще 20 років тому. Керівництво заводу скаржилось на перебої з фінансуванням програми з його утилізації[4]. У квітні 2020 року директор заводу повідомив, що з початку року завод не отримує фінансування, тому довелось звільнити 687 працівників[18]. Однак вже в червні того ж року, під час візиту тогочасного міністра внутрішніх справ лунали заяви про відновлення ракетної програми України і тому начебто завод готується навпаки, взяти нових працівників та розширити виробничі потужності[19].

Тим не менш, за підсумками 2020 року обсяг чистого доходу від реалізації продукції (послуг) підприємством зменшився на 432,9 млн грн (з 1,62 до 1,18 млрд) або на 27 %. Чистий прибуток (що залишився після операційних витрат та сплати податків), який за 2019 рік склав 1,9 млн грн, у 2020 році перетворився на 157 млн грн збитків[20].

Собівартість продукції у 2020 році склала 1,1 млрд грн проти 1,5 млрд у 2019 році. Валовий прибуток 62,3 млн проти 119,2 млн. Адміністративні витрати зменшились на 40 млн грн, проте значно зросли інші операційні витрати — з 49 млн грн у 2019 році до 161 млн у 2020-му[20].

Витрати на оплату праці зменшились на 32 % — з 285 млн до 195 млн грн. Загальна кількість працівників ПХЗ складає 1154 особи, з них 54 % жінок[20].

Керівництво скаржилось Кабінету міністрів на відсутність фінансування, ігнорування Міністерством оборони указу президента щодо створення нових видів ракетного озброєння та боєприпасів. Зокрема, Міноборони затягнуло з рішенням замовити виробництво ракетних комплексів «Вільха», «Вільха-М», «Грім» та інших. Через неможливість отримати фінансування від міністерства виробничі потужності підприємства простоюють, а фаховий персонал звільнений[21].

Вночі з 30 квітня на 1 травня 2023 року під час чергового масованого ракетного удару російські ракети поцілили по складах заводу, стався потужний вибух[22][23]. Внаслідок вибуху у Павлограді пошкоджено 24 багатоповерхівки, 80 приватних житлових будинків, 9 закладів шкільної та дошкільної освіти, 5 магазинів. У Вербківській територіальній громаді пошкоджено 40 приватних житлових будинків[24]. Вже вдень 1 травня було відомо про щонайменше 34 постраждалих, з них 5 — діти[25]. Згодом стало відомо про двох загиблих молодих чоловіків[26].

На отриманих виданням The Drive супутникових знімках видно, що детонація сталась в одному з укриттів, вибуховою хвилею зруйновані укриття навколо та знищена трава та інша рослинність. Також на території підприємства видно кілька воронок від влучення ракет та спричинені ними руйнування будівель[27].

Напрямки діяльності

[ред. | ред. код]
  • виробництво
    • вибухових речовин, сумішних твердих ракетних палив і виробів з ними
    • буровибухові роботи
    • часткове виробництво реактивних снарядів
  • утилізація
    • різноманітних видів боєприпасів, непридатних до зберігання й використання
    • твердого ракетного палива
  • проведення наукових досліджень в галузі
    • розробки високоенергетичних матеріалів й виробів
    • розробки технології виготовлення й утилізації вибухових матеріалів і виробів
  • проєктування й конструювання
    • процесів і обладнання для виготовлення й утилізації вибухопожежонебезпечних матеріалів і виробів
    • процесів і нестандартного обладнання для виробництва полімерних і композитних матеріалів

Сертифікація

[ред. | ред. код]

Виробнича діяльність, послуги, науково-дослідницька й дослідно-конструкторська діяльність підприємства сертифікована в рамках Міжнародних стандартів:

  • ISO 9001:2015 — Система управління якістю
  • ISO 14001:2015 — Система управління довколишнім середовищем
  • OHSAS 18001:2007 — Система управління професійною безпекою та здоров'ям

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Павлоградский химический завод, НПО ГП // Предприятия оборонно-промышленного комплекса России и стран СНГ. Справочник. изд. 4-е, пер. М., 2008. стр.284(рос.)
  2. ↑ Обвинуваченного гендиректора Павлоградського хімзаводу оштрафували за неявку до суду. // Автор: Константин Парфенов. 08.01.2024, 23:56
  3. ↑ Постанова Кабінету міністрів України № 1734 від 23 грудня 2004 р. «Про затвердження переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави». Архів оригіналу за 12 квітня 2017. Процитовано 8 серпня 2017.
  4. ↑ а б в Артем Лисенко (24 лютого 2020). Українське місто боїться апокаліпсиса: "Якщо станеться вибух - це кінець". BBC News Україна.
  5. ↑ Постанова Верховної Ради України № 88/95-ВР від 3 березня 1995 р. «Про перелік об'єктів, які не підлягають приватизації у зв'язку з їх загальнодержавним значенням». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 8 серпня 2017.
  6. ↑ Постанова Кабінету міністрів України № 911 від 21 серпня 1997 р. «Про затвердження переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави». Архів оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 8 серпня 2017.
  7. ↑ Постанова Кабінету міністрів України № 453 від 6 квітня 1998 р. «Про перелік підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Міністерства промислової політики». Архів оригіналу за 14 грудня 2016. Процитовано 8 серпня 2017.
  8. ↑ Павлоград // Большая Российская Энциклопедия / редколл., предс. Ю. С. Осипов. том 25. М., Научное издательство «Большая Российская Энциклопедия», 2014. стр.38-39(рос.)
  9. ↑ Утилизация боеприпасов [Архівовано 8 серпня 2017 у Wayback Machine.] // «Военно-промышленный курьер», № 48 (164) от 13 декабря 2006(рос.)
  10. ↑ Від сьогодні в Україні розпочалась утилізація 3 млн мін ПФМ-1 [Архівовано 8 серпня 2017 у Wayback Machine.] // УНН від 19 березня 2013
  11. ↑ Павлоградський хімічний завод приступив до утилізації протипіхотних мін ПФМ-1 [Архівовано 8 серпня 2017 у Wayback Machine.] // «РБК — Україна» від 25 березня 2013
  12. ↑ Понад 30 тис. тонн непридатних боєприпасів підірвали в Україні [Архівовано 9 серпня 2017 у Wayback Machine.] // «Finance.UA» від 6 грудня 2013
  13. ↑ Україна утилізує залишки стратегічних ракет. BBC News Україна. 21 травня 2013.
  14. ↑ Кабмін затвердив список з 13 держоб'єктів, що підлягають охороні Нацгвардією [Архівовано 8 серпня 2017 у Wayback Machine.] // «РБК — Україна» від 24 листопада 2014
  15. ↑ Сергій ЗГУРЕЦЬ (2 травня 2018). ВОГНЯНА «ВІЛЬХА»: НОВА ВИСОКОТОЧНА СИСТЕМА ЗАЛПОВОГО ВОГНЮ. ВПЕРШЕ – ДЕТАЛЬНО. Defense Express. Архів оригіналу за 2 травня 2018. Процитовано 2 травня 2018.
  16. ↑ Україна почала самостійно обслуговувати реактивні снаряди великих калібрів. Мілітарний. 3 травня 2019.
  17. ↑ ПХЗ опановує виробництво реактивних снарядів «Тайфун-1». Архів оригіналу за 3 липня 2020. Процитовано 3 липня 2020.
  18. ↑ Без "Вільхи" Україна програє війну: завод для виробництва ракетного палива не фінансують. Високий замок.
  19. ↑ "Павлоградський хімічний завод" відновлює роботи зі створення нових ракетних комплексів та наймає 540 працівників (відео). Defense Express. 11 червня 2020.
  20. ↑ а б в Павлоградський хімічний завод зазнав 157 млн грн збитків за підсумками 2020 року. Ukrainian Military Pages. 31 травня 2021. Архів оригіналу за 31 травня 2021. Процитовано 1 червня 2021.
  21. ↑ Українські державні оборонні підприємства скаржаться Уряду на відсутність фінансування. Мілітарний. 1 червня 2021.
  22. ↑ Росія влучила у хімзавод у Павлограді: чому Кремль активно коментував ракетний удар – аналіз ISW. 24 канал. 2 травня 2023.
  23. ↑ GeoConfirmed (1 травня 2023). Confirmed. Twitter. Conclusion: A massive explosion occurred on the site of the Pavlograd Chemical Plant. Not a train loaded with Ukrainian S-300's. "To date, more than 1.8 thousand tons of expired solid rocket fuel are stored on the site. It has been 20 years since its expiration date."
  24. ↑ Нічна атака на Павлоград: пошкоджено більше 100 будинків та 9 шкіл і садочків. Українська Правда. 1 травня 2023.
  25. ↑ Нічна атака на Павлоград: 34 людини постраждали, з них 5 дітей. Українська Правда. 1 травня 2023.
  26. ↑ Унаслідок обстрілу Павлограда загинули двоє людей - Зеленський. Укрінформ. 1 травня 2023.
  27. ↑ Joseph Trevithick, Tyler Rogoway (4 травня 2023). Incredible Destruction Seen At Ukrainian Rocket Storage Site That Detonated After Russian Strike (Updated). The War Zone. The Drive.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Павлоградський_хімічний_завод&oldid=41824567