Плітін Володимир Никифорович — Вікіпедія

Плітін Володимир Никифорович
Народився	31 грудня 1938(1938-12-31) місто Черемхово, тепер Іркутської області, Російська Федерація
Помер	11 травня 2015(2015-05-11) (76 років) місто Київ
Поховання	Байкове кладовище
Національність	росіянин
Діяльність	політик
Партія	КПРС, Соціалістична партія України
Нагороди

Володимир Никифорович Плітін (31 грудня 1938(19381231), місто Черемхово, тепер Іркутської області, Російська Федерація — 11 травня 2015, місто Київ) — український будівельник, політичний діяч, міністр будівництва Української РСР, віце-прем'єр-міністр України. Член Академії будівництва України (з 1995), академік Технологічної академії України. Заслужений будівельник УРСР.

Народився 31 грудня 1938 року у місті Черемхово, РРФСР.

Трудову діяльність розпочав у сімнадця­тирічному віці помічником машиніста екскаватора Храмцовського розрізу № 2 тресту «Черемховвугілля» Мініністерства вугільної промисловості СРСР, згодом рік навчався на курсах машиністів електротягача.

До 1958 року проходив військову службу в місті Владивостоці на кораблях Військово-морського флоту СРСР. У липні 1958 року повернувся до міста Черемхова, де у 1958—1960 роках працював електрослюсарем Храмцовського розрізу № 2 тресту «Черемховвугілля» Іркутської області.

У 1960—1962 роках — слюсар заводу залі­зобетонних виробів тресту «Черемховшахтобуд» Міністерства промислового будівництва СРСР, одночасно навчався у технікумі. У 1962 році закінчив гірничий технікум у місті Черемхово Іркутської області РРФСР.

У 1962—1964 роках — майстер зміни, начальник цеху № 2 заводу залі­зобетонних виробів об'єднання «Черемховбуддеталь». У квітні 1964 — серпні 1966 року — головний інженер заводу залі­зобетонних виробів об'єднання «Черемховбуддеталь» Іркутської області. Член КПРС.

У серпні 1966 — лютому 1968 року — головний інженер комбінату виробничих підприємств Дрогобицького будівельно-монтажного тресту Львівської області Міністерства промислового будівництва УРСР.

У лютому 1968 — 1969 року — начальник будівельного управління № 35 Дрогобицького будівельно-монтажного тресту Львівської області.

У 1969—1973 роках — заступник керуючого тресту «Дрогобичпромбуд» Львівської області.

У 1973 році, без відриву від виробництва, закінчив інженерно-будівельний факультет Львівського політехнічного інституту.

У 1973 — лютому 1979 року — головний інженер, керуючий тресту «Дрогобичпромбуд» Львівської області.

У лютому 1979 — 1980 року — заступник начальника «Головльвівпромбуду» Львівської області.

У 1980 — травні 1986 року — начальник комбінату «Хмельницькпромбуд» Хмельницької області.

У травні 1986 — серпні 1990 року — начальник Головного управління, заступник міністра будівництва Української РСР.

2 серпня 1990 — 4 червня 1991 року — міністр будівництва Української РСР.

У липні 1991—1996 роках — президент Української державної будівельної корпорації «Укрбуд»^[1].

6 липня 1994^[2] — 12 червня 1995 року^[3] — віце-прем'єр-міністр України з питань будівництва.

З 1996 року — на пенсії у місті Києві. Член Соціалістичної партії України.

Помер на 77-му році життя 11 травня 2015 року. Похований разом із дружиною на Байковому кладовищі (ділянка № 33).

Дружина — Ніна Іванів­на. Двоє синів: Анатолій — полковник у відставці, Андрій — бізнесмен.

• орден Дружби народів
• орден «Знак Пошани»
• повний кавалер ордена «За заслуги» (І-го, ІІ-го^[4], ІІІ-го ст.^[5])
• лауреат премії Ради Міністрів СРСР
• заслужений будівельник Української РСР
• державний службовець України 1-го рангу (18.06.1994)^[6]
• Орден Святого Дмитра Солунського 4-го ступеня з присвоєнням титулу «Воїн ордену „Святий Дмитро Солунський“» — за високі досягнення і заслуги перед українським народом та Українською Православною Церквою (2000)
• Орден святого рівноапостольного князя Володимира Великого II ступеня (2003)
• Орден преподобного Нестора Літописця I ступеня (2004)

• Хто є хто в Україні. — Київ, 1995.
• Плітін Володимир Никифорович