Шмаров Валерій Миколайович — Вікіпедія

Шмаров Валерій Миколайович
Генеральний директор Укрспецекспорту
13 червня 2002 — 3 березня 2005
Президент	Леонід Кучма, Віктор Ющенко
Попередник	Коваленко Олександр Володимирович (в. о.)
Наступник	Сергій Бондарчук
3-й Міністр оборони України
10 жовтня 1994 — 8 липня 1996 (в. о. 25 серпня 1994 — 10 жовтня 1994)
Президент	Леонід Кучма
Попередник	Віталій Радецький
Наступник	Олександр Кузьмук
Віце-прем'єр-міністр України з питань військово-промислового комплексу
13 червня 1993 — 11 липня 1995
Президент	Леонід Кравчук, Леонід Кучма
Народився	14 серпня 1945(1945-08-14) Жолоби, Томашпільський район, Вінницька область, Українська РСР,  СРСР
Помер	14 жовтня 2018(2018-10-14) (73 роки) Київ, Україна
Похований	Берковецьке кладовище
Відомий як	політик
Країна	СРСР і Україна
Alma mater	економічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Вале́рій Микола́йович Шма́ров (14 серпня 1945(1945-08-14), Жолоби, Вінницька область — 14 жовтня 2018(2018-10-14), Київ) — український політик, 3-й Міністр оборони України. Доктор технічних наук (2006), професор Національного авіаційного університету (2004), директор Аерокосмічного інституту (з 05.2005), професор; президент Асоціації підприємств авіапромисловості України «Укравіапром».

Народився 14 серпня 1945 (с. Жолоби Томашпільського району Вінницької області); українець; батько Микола Петрович (1914—1968); мати Єфросінія Йосипівна (1923—2006); дружина Ольга Вікторівна (1947) — викладач військ. ліцею; дочка Катерина (1968—2012) — інженер; син Тимур (1976) — офіцер.

Освіта: Київський технікум радіоелектроніки (1966), радіотехнік; Київський університет ім. Т.Шевченка (1972), економіст; кандидатська дисертація «Принципи побудови лазерних систем визначення місцевої вертикалі космічного апарату» (1996); докторська дисертація «Методи дистанційного контролю геометричних параметрів великогабаритних виробів» (Національний авіаційний університет, 2006).

06.1993-07.95 — Віце-прем'єр-міністр України з питань діяльності ВПК. З 08.1994 — в.о. Міністра оборони України. 10.1994-07.95 — Віце-прем'єр-міністр — Міністр оборони України. 10 жовтня 1994—8 липня 1996 — Міністр оборони України, одночасно за посадою Член Ради національної безпеки і оборони України.

З травня 1998 по травень 2002 — Народний депутат України 3-го скликання, обраний по виборчому округу № 173 Харківська області. З'яв. 59.8 %, за 31.4 %, 18 суперників. На час виборів: президент Асоціації державних підприємств авіаційної промисловості «Укравіапром». Член фракції НДП (травень 1998 — лютий 2000), член групи «Солідарність» (з лютого 2000). Член Комітету з питань національної безпеки і оборони (з липня 1998).

З 07.1997 — президент Асоціації підприємств авіапромисловості України «Укравіапром». Квітень 2002 — кандидат в народні депутати України, виборчий округ № 220, м. Київ, самовисування. За 4.15 %, 5 з 21 претендентів. На час виборів: народний депутат України, член Української партії «Єдність».

13.06.2002-03.05.05 — ген. директор Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення. Депутат Київської облради народних депутатів (травень 1990 — липень 1994). Був членом Президії Ради національної безпеки при Президентові України.

Дійсний член Української технологічної академії (1996).

Автор (співавтор) близько 40 наукових праць з питань діагностики поверхонь складної форми за допомогою лазерних далекомірів.

Володів англійською мовою.

Захоплення: історична література, театр, плавання, садівництво.

Помер 14 жовтня 2018 року на 74-му році життя^[1][2]. Похований на Берковецькому кладовищі^[3].

• Орден «За заслуги» III ст.  (20 серпня 2010) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний і культурний розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 19-ї річниці незалежності України^[4]
• Відзнака «Іменна вогнепальна зброя» (3 серпня 1995) — за особисті заслуги у забезпеченні обороноздатності України, високої готовності Збройних Сил України, плідну діяльність у підтриманні миру в Європі та у світі в цілому^[5]
• Державна премія України в галузі науки і техніки 2002 року — за роботу «Національна еталонна база України: створення та впровадження в економіку держави» (у складі колективу)^[6]
• Орден Трудового Червоного Прапора (1988), орден «Знак Пошани» (1976). Медалі.
• Почесна грамота Верховної Ради України (2005).
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України 2000^[7]

• Сайт ВРУ [Архівовано 21 травня 2011 у Wayback Machine.]
• Лідери України
• Помер екс-міністр оборони Валерій Шмаров [Архівовано 15 жовтня 2018 у Wayback Machine.]