П'єр Булез — Вікіпедія

П'єр Булез
фр. Pierre Boulez
Ім'я при народженні	фр. Pierre Louis Joseph Boulez[1]
Народився	26 березня 1925(1925-03-26)[5][2][…] Монбризон[7][1]
Помер	5 січня 2016(2016-01-05)[2][3][…] (90 років) Баден-Баден, Карлсруе, Баден-Вюртемберг, Німеччина[8]
Країна	Франція[9]
Місце проживання	Баден-Баден
Діяльність	диригент, композитор, музикознавець, теоретик музики, викладач університету, піаніст, музикант, письменник
Галузь	музика[10]
Alma mater	Паризька вища національна консерваторія музики й танцю
Вчителі	Олів'є Мессіан
Відомі учні	Jean-Claude Casadesusd і Lourival Silvestred
Знання мов	французька[11] і німецька
Заклад	Колеж де Франс[12]
Членство	Академія мистецтва НДРd, Берлінська академія мистецтв, Європейська академія наук і мистецтв, Німецька академія мови і поезії, Американська академія мистецтв і наук, Баварська академія витончених мистецтв, Американська академія мистецтв та літератури і Національна академія художніх мистецтв Аргентиниd
Роки активності	з 1945
Напрямок	класична музика XX століття
Жанр	класична музика
Magnum opus	Le marteau sans maîtred
Нагороди	Золотий знак «За заслуги перед містом Віднем»d премія Теодора Адорноd (1992) Praemium Imperiale (1989) премія Леоні Соннінг (1985) Glenn Gould Prized (2002) золота медаль Королівського філармонічного товаристваd (1997) Берлінська художня преміяd (1996) премія імені Гравемаєраd (2001) премія Ернста Сіменса (1979) Polar Music Prize (1996) Лауреати премії Вольфа (2000) Премія Кіото в галузі мистецтв і філософіїd (2009) Edison Music Awards (2010) BBVA Foundation Frontiers of Knowledge Awards (2012) Robert Schumann Prize for Poetry and Musicd (2012) Гамбурзька премія імені Бахаd (2015) Премія Гравемаєра за музичну композиціюd (2001) почесний доктор Королівського коледжу музикиd (1995) почесний доктор Брюссельського вільного університетуd (1988) Royal Philharmonic Society Music Awardsd
IMDb	ID 0099518
Медіафайли у Вікісховищі

П'єр Буле́з (Pierre Boulez, вимовляється [pjɛʁ buˈlɛz]) (26 березня 1925(19250326), Монбризон — 5 січня 2016, Баден-Баден^[13]) — французький композитор, диригент та музичний діяч. Засновник, згодом директор Інституту дослідження та координації акустики/музики (IRCAM) та Ensemble Intercontemporain.

Народився у містечку Монбризон на Південному Сході Франції. У жовтні 1943 року він спробував вступити до Паризької консерваторії по класу спеціального фортепіано, але безуспішно. Але в січні наступного, 1944 року, він знову випробовує свій талан і тепер вже отримує позитивні результати та стає студентом викладача та композитора Жоржа Дандло по класу основ гармонії. Досягнення П'єра були настільки вельми стрімкими, що у травні 1944 року Дандло описав свого учня як «найліпший у класі». Згодом Булез навчався також і у композитора Олів'є Мессіана, а у 1945—1946 студіював серійну техніку під керівництвом Рене Лейбовіца^[en].

Як композитор, Булез став одним з лідерів європейського композиторського авангарду в 1950—1960 роки. У творах початку 1950-х років використовував пуантилістичну та серіальну техніки — зокрема у творах Polyphonie X (1950—1951) для 18 інструментів, два musique-concrète Études (1951—1952), та Structures для двох фортепіано. Найвідомішим твором цих років вважається кантата «Молоток без майстра» (Le marteau sans maître, 1952) на слова французького поета-сюреаліста Рене Шара (René Char), що розвинув традиції закладені Другою Віденською школою, зокрема вокальний стиль шпрехґезанґ (Schprechgesang) і серійні техніки.

З кінця 1950-х років П'єр Булез відмовляється від ортодоксальної серіальності і експериментує в царині обмеженої алеаторики. Показовими є його Третя фортепіанна соната. оркестрові і камерні твори Eclat (1965), Domaines (1961—1968) та Rituel in Memoriam Bruno Maderna. На відміну алеаторики Джона Кейджа, у творах Булеза алеаторика зводиться переважно не до імпровізації виконавців, а лише до вибору виконавцями одного із запропонованих варіантів виконання.

Булез написав низку творів для електроінструментів, зокрема квартет для чотирьох хвиль Мартено (1945—1946), та Répons і Dialogue de l'ombre double (1980-ті роки) для електроніки та акустичних інструментів і Poésie pour pouvoir (1958) для електроніки з оркестром

Як диригент, Булез здійснив велику кількість записів романтичної та сучасної класичної музики. Він був керівником оркестрів Бі-Бі-Сі (1971—1975), Нью-Йоркського філармонічного (1971—1977). Здійснив оперні постановки: «Воццек» (Париж, Франкфурт, 1965), «Парсифаль» (Байройт, 1966), «Перстень Нібелунга» (Байройт, 1976). Учасник першої повної постановки опери А. Берга «Лулу» (1979, Париж). Організатор і керівник концертів нової музики «Domaine musical» (1954—1967). Найбільшим досягненням Булеза стали записи опери «Пеллеас і Мелізанда» Дебюссі і вагнерівської тетралогії «Перстень Нібелунґа».(Philips).

29 липня 2008 він з успіхом диригував оркестром віденської філармонії (нім. Wiener Philharmoniker) на щорічному музичному фестивалі в Зальцбурзі (Salzburger Festspiele). В програмі було виконано сюїту Ігоря Стравінського «Жар-птиця» та фортепіанний концерт № 1 Бели Бартока, Sz 83 (партія фортепіано — Даніель Баренбойм)^[14].

Булез — автор низки книг із проблем музики (у тому числі «Орієнтації», 1986). З 1975 очолював створений ним у Парижі Інститут дослідження та координації акустики/музики (IRCAM).

• Булез П'єр // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Pierre Boulez — Біографія (англ.)