Сільва Кошина — Вікіпедія

Сільва Кошина
італ. Sylva Koscina
Народилася22 серпня 1933(1933-08-22)[2][1][…]
Загреб, Королівство Югославія[2]
Померла26 грудня 1994(1994-12-26)[2][1][…] (61 рік)
Рим, Італія[2]
  • рак молочної залози
    • Похованняцвинтар Фламініо
    Громадянство СРЮ
     Італія
    Діяльністьмодель, кіноакторка
    Alma materНеапольський університет імені Федеріко II
    Роки діяльностіз 1955
    У шлюбі зRaimondo Castellid
    IMDbID 0466977
    CMNS: Сільва Кошина у Вікісховищі

    Сільва Кошина (італ. Sylva Koscina; справжнє ім'я Сільвія Кошчіна, хорв. Silvija Košćina; 22 серпня 1933, Загреб — 26 грудня 1994, Рим) — італійська акторка та модель хорватського походження.

    Біографія

    [ред. | ред. код]

    Народилася в Загребі, Королівство Югославія. Батько був греком і мав прізвище Кошкіну (грец. Κοσκινού), а мати була полькою.

    Вивчала фізику в університеті Неаполя. Стала переможницею «Міс Ді Таппа» туру велогонок в Італії (1954), була відома як модель. Дебютувала у кіно в комедії Каміло Мастрочінкве «Ми чоловіки чи капрали?» (1955). У 1956 році виконала роль Джулії в знаменитому фільмі П'єтро Джермі «Машиніст» (1956). В 50-х — початку 60-х років Сільва Кошина грала в італійських комедіях молодих красунь і фатальних жінок. Серед найкращих ролей цього періоду — Туга в комедії «Небезпечні дружини» (1958, реж. Луїджі Коменчіні) і Мара в стрічці «Молоді чоловіки» (1959, реж. Мауро Болоньїні), Кароліна в кримінальній стрічці «Вбивство в Монте-Карло» (1961, реж. Маріо Камеріні), Раї Осборн в кримінальній драмі Клода Соте «Дати дуба» (1965).  

    Глядацьку популярність завоювала, виконуючи ролі в історико-пригодницьких фільмах «Подвиги Геракла» (Іола, 1959, реж. Федеріко Тетті) і «Залізна маска» (Маріон, 1962, реж. Анрі Декуен), «Битва за Рим» (Теодора, 1968). Сільва Кошина з великим успіхом грала елегантних аристократок, вампірок.  

    Наприкінці 1960-х одружилася з продюсером, власником кінофірми «Мінерва-філм» Раймондо Кастеллі. Виконала ролі другого плану у фільмах видатних режисерів — Федеріко Фелліні «Джульєтта і парфуми» (Сілва, 1965), Даміано Даміані «Найманий вбивця» (1961), Блазетті «Три казки про кохання» (1963). З 1967 року — акторка знімається в Голівуді. Знялася в кількох фільмах з голлівудськими зірками Кірком Дугласом і Полом Ньюманом, але очікуваного успіху ці кінострічки Сільві Кошині не принесли. У 1969 році повернулася до Італії.  

    Сільва Кошина знялася у відвертій сесії для журналу «Плейбой», і хоча її знімав відомий фотограф Анджело Фронтоні, вона не уникла критики на свою адресу. Еротичний образ Кошини був підкріплений у фільмі Мауро Болоньїні «Абсолют природності» (1969), поставлений за романом Г. Парізе.  

    В 1970-1990-ті грала ролі старіючих красунь, графинь і баронес — Ерічетта в комедії Кастеллано і Моччіа «Ас» (1981), Мафальда Черадінні в молодіжному фільмі «Попелюшка-80» (1984, реж. Рікардо Малленоті), графиня в комедії «Ріміні, Ріміні» (1987, реж. Серджо Корбуччі) і ін. Останнім фільмом за участю Сільви Кошини стала стрічка режисера Енріко Троянді «C'è Kim Novak al telefono» (1993).  

    У 1967 році номінувалася на Премію «Gold Laurel / Золотий лавр».  

    Пішла з життя[як?] після тривалої хвороби на 62-му році життя.

    Фільмографія

    [ред. | ред. код]

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    2. ↑ а б в г д Deutsche Nationalbibliothek Record #139475095 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    3. ↑ а б SNAC — 2010.

    Посилання

    [ред. | ред. код]
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сільва_Кошина&oldid=43455923