Федеріко Аллазіо — Вікіпедія

Федеріко Аллазіо
Особисті дані
Народження	30 травня 1914(1914-05-30)[1]
	Турин, Італія
Смерть	27 травня 1987(1987-05-27) (72 роки)
	Полонгера, Кунео, П'ємонт, Італія
Зріст	180 см
Вага	78 кг
Громадянство	Італія  Королівство Італія
Позиція	півзахисник
Юнацькі клуби
	«Торіно»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1932–1941 «Торіно» 170 (18) 1941–1946 «Дженоа» 58 (4) 1946–1947 «Суццара» 37 (6)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1936 Італія (B) 1 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1946–1947 «Суццара» 1948–1949 «Дженоа» 1949–1950 «Дженоа» 1950 «Луккезе-Лібертас» 1950 «Барі» 1951–1952 «Кальярі» 1952–1954 «Кальярі» 1954 «Лаціо» 1955 «Верона» 1956–1958 «Барі» 1958 «Торіно» 1959–1961 «Болонья» 1961–1962 «Барі» 1964–1965 «Торрес» 1965 «Алессандрія» 1966–1967 «Трані»
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Федеріко Аллазіо (італ. Federico Allasio, 30 травня 1914, Турин — 27 травня 1987, Полонгера) — італійський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Народився 30 травня 1914 року в місті Турин. Вихованець футбольної школи клубу «Торіно». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1932 року в основній команді того ж клубу, в якій провів дев'ять сезонів, взявши участь у 170 матчах чемпіонату. За цей час виборов титул володаря Кубка Італії у 1936 році.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Дженоа», до складу якого приєднався 1941 року. Відіграв за генуезький клуб наступні п'ять сезонів своєї ігрової кар'єри.

Завершував професійну ігрову кар'єру у клубі Серії В «Суццара», де протягом 1946—1947 років був граючим тренером.

25 жовтня 1936 року зіграв один матч у складі другої збірної Італії^[2].

У першій половині 1948 року став головним тренером «Дженоа», замінивши англійця Вільяма Гарбатта у клубі Серії А. З невеликою перервою працював у клубі до 1950 року.

Влітку 1950 року прийняв пропозицію попрацювати у клубі Серії В «Барі». Проте залишив команду з Барі вже після семи зіграних турів.

Після цього з 1951 року був головним тренером команди «Кальярі», з яким у першому сезоні вийшов у Серію В, де працював з командою до 1954 року.

З початку сезону 1954/55 знову розпочав роботу у Серії А, очоливши «Лаціо», але також після семи турів покинув команду.

1955 року недовго був головним тренером «Верони», після чого протягом 1956—1958 років знову очолював тренерський штаб «Барі». В останньому сезоні він вивів команду до Серії А, після чого прийняв пропозицію попрацювати у «Торіно». Але погані результати призвели до швидкого звільнення Федеріко вже після 11 турів, проте і без Аллазіо команда закінчила сезон останньою, і вперше в своїй історії вилетіла до Серії В.

Після цього протягом 2 років, починаючи з 1959, був головним тренером «Болоньї» у Серії А, вигравши в останній рік Кубок Мітропи, після чого у 1961 знову недовго був тренером «Барі».

Паралельно з його тренерською діяльністю Аллазіо також взяв на себе роль керівника, а в 1963 році він був призначений генеральним директором «Турріса», де працював протягом року. Після цього Аллазіо повернувся до тренерської роботи, очолюючи «Торрес», «Алессандрію» та «Трані», з 1969 року він повернувся до «Турріса» як спортивний директор, де працював до 1971 року.

Помер 27 травня 1987 року на 73-му році життя у місті Полонгера.

№	Розіграш	Стадія	Дата та місце проведення	Команда 1	Рахунок	Команда 2	Голи
1	1936	кв. раунд	07.06.1936 Берн	Берн	1:4	Торіно
Всього у кубку Мітропи					1		0

• Володар Кубка Італії (1):

«Торіно»: 1935–36

• Срібний призер чемпіонату Італії (1):

«Торіно»: 1938–1939

• Бронзовий призер чемпіонату Італії (2):

«Торіно»: 1935–1936, 1936–1937.

• Володар Кубка Мітропи (1):

«Болонья»: 1961

Є батьком відомої італійської акторки Маріси Аллазіо^[3].

• Дані про гравця в «Енциклопедії футболу». (італ.)
• Статистика гравця на сайті www.archiviotoro.it (італ.)

Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.