French
DeutschФердинан де Сосюр — Вікіпедія
 | Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. (червень 2009) |
Фердинан де Сосюр (фр. Ferdinand de Saussure; 26 листопада 1857, Женева — 22 лютого 1913) — швейцарський лінгвіст, засновник структуралізму. Його вважають одним з основоположників сучасної лінгвістики й одним із найвидатніших мовознавців XX століття. Серед найважливіших праць — «Курс загальної лінґвістики» (Cours de linguistique générale; виданий посмертно, 1916 року), перекладений багатьма мовами.
Фердинанд де Соссюр народився в Женеві (франкомовна частина Швейцарії) в сім'ї, яка дала світові видатних учених, головним чином геологів і ботаніків. Інтерес юнака до мови та її законів став визначним при виборі університету. В 1870-х роках головною сферою занять Соссюра вважалась індоєвропеїстика, а всі найкращі вчені працювали в Лейпцигу. Соссюр поїхав туди навчатися. Він дуже швидко збагнув усі премудрості індоєвропейських мов й у 20 років (такого ще у світовій лінгвістиці не було) написав велику за обсягом і важливу за значенням книгу «Записки про первинну систему голосних в індоєвропейських мовах», яка була видана 1879 року. У ній Соссюр запропонував абсолютно нові ідеї, що значно випереджали свій час. Спираючись лише на системність мови, він висунув гіпотезу про існування в праіндоєвропейській мові особливих фонем, які не збереглися в жодній відомій мові, але вплинули на вимову сусідніх голосних. Соссюр назвав ці фонеми ларингалами (від грецького «горлянка»). Вже після смерті Фердинанда де Сосюра виявилося, що у повторно відкритій хетській мові, одній із найдавніших відомих нам індоєвропейських мов, ще зберігався один із ларингалів. Саме з цієї книги Ян Бодуен де Куртене взяв термін «фонема», надавши йому нового змісту.
Проте книга принесла Соссюрові не лише відомість, а й багато прикрощів. Провідні вчені Німеччини не сприйняли ідей Фердинанда де Соссюра, визнавши їх занадто сміливими. Його праця зазнала нищівної критики. Захистивши дисертацію, Соссюр покинув непривітну Німеччину й переїхав до Парижа, де працював понад десять років, а потім повернувся в рідну Женеву й до кінця життя викладав у Женевському університеті. Соссюр написав небагато, а опублікував ще менше.
Юнацька праця залишилася єдиною книгою, виданою за життя. Колишня знаменитість була забута. Помер Фердинанд де Соссюр порівняно рано. А в 1916 році, через три роки після його смерті, з'явився «Курс загальної лінгвістики», який увічнив його ім'я. Фердинанд де Соссюр не збирався видавати книгу, поки його ідеї не наберуть «довершеної форми». Лише наприкінці життя Соссюр почав вести курс загальної лінгвістики. Він тричі викладав цей курс, імпровізуючи перед студентами і часто придумуючи щось нове на ходу. Наприклад, на одній із лекцій він сказав студентам:
Закреслімо терміни «поняття» і «акустичний знак» і замінимо їх на «позначене» й «позначення».
Сьогодні неможливо уявити лінгвістику без двох останніх термінів. Коли Фердинанд де Соссюр помер, двоє його колишніх студентів — відомі лінгвісти Шарль Баллі й Альберт Сеше постановили на його честь видати цей курс. Вони зібрали у студентів конспекти, з'єднали на їх основі тричі прочитаний курс в один, додали дещо від себе й видали працю від імені старшого колеги, хоча авторів насправді було троє.
«Курс загальної лінгвістики» дуже швидко став відомим у всьому світі й був перекладений на багато інших мов (український переклад Андрія Корнійчука та Костянтина Тищенка вийшов друком в 1998 році у київському видавництві «Основи»). Часто його називають найважливішою лінгвістичною працею XX сторіччя. Найбільше враження справили три ідеї Соссюра: про розмежування мови та мовлення, мову як систему знаків та розрізнення синхронії й діахронії. Мовознавство XX сторіччя впевнилося в істотній різниці між двома поняттями, запропонованими Фердинандом де Соссюром, — мовою та мовленням. Перед лінгвістами постало питання: текст належить до явищ мови чи мовлення? Де його місце? Соссюр порівнював людей зі словниками. Можна провести аналогію між людьми і текстами: кожен з них є неповторним.
- Сосюр Ф. де. Курс загальної лінґвістики. / Фердінан де Сосюр; [пер. з фр. А. Корнійчук, К, Тищенко]. — К.: Основи, 1998. — 324 с.
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118605879 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Internet Philosophy Ontology project
- ↑ GeneaStar
- ↑ Babelio — 2007.
- ↑ а б в г д е Saussure F. d. De l'emploi du génitif absolu en sanscrit — 1881. — P. 97.
- ↑ Genesis — Wiley, 1979. — ISSN 1526-954X; 1526-968X; 0192-253X; 1520-6408 — doi:10.4000/GENESIS.1091
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ а б https://hls-dhs-dss.ch/de/articles/016165/2013-01-31/
- ↑ а б в https://www2.unil.ch/elitessuisses/personne.php?id=61114
- ↑ https://www2.unil.ch/elitessuisses/personne.php?id=69078
- О. Сорокопуд. Соссюр Фердинанд де // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.675 ISBN 978-966-611-818-2
- Сосюр, Фердинан // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 594. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- Просяник О.П. Наукова концепція Ф. де Соссюра: досвід реінтерпретації [Архівовано 17 жовтня 2019 у Wayback Machine.] (2018)
- Соссюр // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Закон Соссюра; Соссюр Фердинанд де // 485 Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 199; 485. — ISBN 978-966-439-921-7.
 | Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |