До цієї гри збірні зустрічалися двічі у товариських матчах, останнього разу 2003 року[1].
Перший гол матчу, забитий з пенальтіСоф'яном Фегулі, став першим з 1986 року голом збірної Алжиру у фінальних частинах чемпіонату світу. Відтоді збірна також брала участь в чемпіонаті світу 2010 року, проте жодного гола на ньому не забила. «Суха серія» збірної Алжиру у фінальних частинах світової першості таким чином тривала 506 хвилин[2].
До цього матчу команди зустрічалися лише одного разу, у товариській грі 2013 року[3].
Обидва голи гри були забиті у другій половині зустрічі гравцями, що вийшли на заміну. Відкрив рахунок на 68-й хвилині нападник південнокорейців Лі Кин Хо, який вийшов на заміну 12-ма хвилинами раніше, а нападнику росіян Олександру Кержакову знадобилося лише три хвилини після виходу на поле, аби на 74-й хвилині зрівняти рахунок гри.
До гри на Маракані збірні зустрічалися тричі, у тому числі на груповому етапі чемпіонату світу 2002 року, коли з рахунком 3:2 перемогли бельгійці. ФІФА також зараховує до зведеної статистики збірної Росії ігри, проведені збірною Радянського Союзу, у тому числі ще 5 матчів проти збірної Бельгії, які відбулися протягом 1966—1986 років[4].
Збірні в минулому тричі зустрічалися на футбольному полі, у тому числі двічі в рамках групових етапів фінальних частин чемпіонатів світу — на чемпіонаті світу 1990 року з рахунком 2:0 перемогли бельгійці, а на чемпіонаті світу 1998 року було зафіксовано нічию 1:1[6]. Учасниками останньої гри у складі своїх збірних були головні тренери Бельгії та Південної Кореї на чемпіонаті світу 2014 року — відповідно Марк Вільмотс та Хон Мьон Бо.
До цієї гри збірна Алжиру зі збірною Росії не грала, втім ФІФА зараховує до статистики протистояння цих команд товариський матч 1964 року, проведений алжирцями проти збірної СРСР[7].
French
Deutsch
Бельгія 
Алжир 
Росія 
Південна Корея 
