15-й батальйон територіальної оборони «СССР Брянка» — Вікіпедія

15-й батальйон територіальної оборони «СССР Брянка»
рос. 15-й батальон территориальной обороны «СССР Брянка»
КраїнаРосія Росія
Належність ЛНР
У складі2-й армійський корпус

15-й батальон територіальної оборони«СССР Брянка» — входить в структуру 2-го армійського корпуса Російської Федерації[1] Формально знаходиться ЛНР

Командиром батальйона в 2014—2015 роках був Дмитрий Пендюрін, позивний Лютий

Історія

[ред. | ред. код]

У червні 2014 року Вадим зі Стаханова, член батальйону, який до війни був начальником ДАІ Перевальського району, їхав з трьома поплічниками вносити заставу у розмірі 300 тис. грн за свого друга, якого тримали на підвалі у Перевальську члени батальйону «Сокол». Командир батальйону Дмитро Пендюрін разом з Бєсом, Дмитром і Кольою-рижим розстріляв Вадима з поплічниками і привласнив заставу. Сам Вадим вижив, і через деякий час втік до Росії.[2]

Члени батальйону розбирали на чорний та кольоровий метал заводи і шахти міста. Зокрема, під керівництвом заступника комбата Євгена з позивним Арбат розбирали шахту «Краснополіївська» — за день від здачі металу отримували 50—150 тисяч грн.[3]

У липні 2015 року було виявлено і ідентифіковано 17 тіл — жертв батальйону «СССР Брянка».[4] Інформація стала відомою через розкол у батальйоні — Євген Арбат втік до Росії з дружиною Мариною, також членом батальйону, після замаху на його життя і разом розповіли російському виданню про злочини батальйону на чолі з Дмитром Пендюріним.[2][3] За словами Марини, члени батальйону знущалися й катували і власних поплічників, а полонених піддавали взагалі нелюдським тортурам.[3][2]

На нас сейчас вешают все: всех наших ребят, которых убили при мне, на моих глазах и которых до сих пор ищут родители. Если я начну рассказывать все в красках, у вас зубы вспотеют. Как заставляли парней плавать и стреляли по ним, чтобы они быстрей плыли. Как потом вырезались пули, как отрезались головы. Все те люди из нашего города, которые на моих глазах погибли и которые закопаны у нас на базе, как собаки, за загоном для страусов — там целое кладбище.

Родители их ищут и не знают, где они. Я же не выйду и не скажу им: «Ой, а я знаю, где ваш сын закопан».

Меня всегда возмущало, что творится на базе, я даже тырила в санчасти обезболивающие таблетки и давала пленным: они же все больные, простреленные, у кого ухо отрезано, у кого нога.

[Пленные] это гражданские, кто нарушил комендантский час, кого задержали пьяным. Или вот жена позвонила: «Муж меня бьет». Его забрали, убили, закопали, а на следующий день она приходит: «Отдайте мужа, скотины, проклинаю вас». Ей говорят: «А чего ж ты вчера пришла и написала на него заявление Востоку?» Восток у нас исполняет всю черную работу: убийства, насилие.

— Марина, член батальйону, липень 2015

Після оприлюднення матеріалів, двох заступників командира батальйону було арештовано, а сам Пендюрін втік з Брянки до Москви, що дало змогу знайти тіла жертв.[4][3]

У листопаді 2017 року прокуратура маріонеткової ЛНР повідомила, що прийняла заяву місцевої жительки Оксани Шалашної про зґвалтування. Злочин вчинили ще у 2014 році учасники батальйону «СССР Брянка» Дмитро Антонов, Віталій Морозов, а також ще група осіб, коли Шалашну затримали і доправили до комендатури. Віталій Морозов згодом став депутатом Народної ради маріонеткової ЛНР.[5] Морозов підтримав Плотницького у листопадовому путчі 2017 року, і за словами журналіста Дениса Казанського, оприлюднення раніше вчинених злочинів є помстою Корнета.[5]

Участь у бойових діях

[ред. | ред. код]

23 липня 2016 року у бою під Новозванівкою на Луганщині українські військові знищили двох військових РФ батальйону та захопили арсенал зброї російського походження. Було встановлено особу диверсантів: Ломов Олександр Олександрович «Лом», командир розвідувального підрозділу батальйону, і Колосовський Олексій Григорович «Тихий».[6][7]

Командування

[ред. | ред. код]

За даними 2015 року:[2]

  • Дмитро Пендюрін (Лютий)

Заступники:

  • Михайло (Крим) — з бойових дій
  • Сергій (Сєня Восток) — з безпеки
  • Євген (Арбат) — з матеріально-технічного забезпечення

Втрати

[ред. | ред. код]

З відкритих джерел відомо про щонайменш 14 убитих бійців батальону за весь час російсько-української війни:

Докладніше: Втрати 15-го батальйону територіальної оборони (Донбас, РФ)

Див. також

[ред. | ред. код]

Матеріали

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Збройна агресія Росії проти України Особливості розгортання та діяльності російських окупаційних військ на сході України - Головне управління розвідки МО України. gur.gov.ua. Архів оригіналу за 9 жовтня 2016. Процитовано 12 жовтня 2016.
  2. ↑ а б в г Между добровольными защитниками ЛНР — война. Архів оригіналу за 4 грудня 2017. Процитовано 4 грудня 2017.
  3. ↑ а б в г Геноцид: В Брянке обнаружили тела 17 жертв местного полевого командира Лютого. Геноцид. суббота, 15 августа 2015 г. Архів оригіналу за 4 грудня 2017. Процитовано 4 грудня 2017.
  4. ↑ а б В Брянке обнаружили тела 17 жертв местного полевого командира Лютого - Четвертая власть. Четвертая власть (ru-RU) . 13 серпня 2015. Архів оригіналу за 23 грудня 2017. Процитовано 4 грудня 2017.
  5. ↑ а б Как «освободители» спасали Брянку от «карателей». Блог Дениса Казанского (ru-RU) . Архів оригіналу за 7 грудня 2017. Процитовано 4 грудня 2017.
  6. ↑ Під Новозванівкою сили АТО ліквідували 2 військових РФ. Архів оригіналу за 30 жовтня 2016. Процитовано 25 квітня 2017.
  7. ↑ У штабі АТО розповіли про наступ двох диверсійних груп бойовиків. Українська правда. Архів оригіналу за 5 грудня 2017. Процитовано 4 грудня 2017.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=15-й_батальйон_територіальної_оборони_«СССР_Брянка»&oldid=43775713