277-ма мотострілецька дивізія (СРСР) — Вікіпедія

277-ма мотострілецька дивізія
(1970—1992)

66-та танкова дивізія
(1965—1970)

32-га танкова дивізія
(1957—1965)

2-га танкова дивізія
(1945—1957)

66-та стрілецька дивізія
(1936—1945)

2-га колгоспна стрілецька дивізія
(1932—1936)
рос. 277-я мотострелковая ордена Кутузова дивизия
На службі1932 — 1992
Країна Радянський Союз
Гарнізон/Штаб Російська РФСР

277-ма мотострілецька дивізія (277 МСД, в/ч 44980) — з'єднання мотострілецьких військ Радянської армії чисельністю у дивізію, що існувало у 1932—1992 роках. Дивізія дислокувалася на Далекому сході.

Після розпаду СРСР у 1992 році перейшла до складу Збройних сил Російської Федерації.

Докладніше: 127-ма кулеметно-артилерійська дивізія (РФ)

Історія

[ред. | ред. код]

Початок історії з'єднання веде від 2-ї колгоспної стрілецької дивізії, що була створена у селі Лутківка-Медведицьке Шмаківської району Уссурійської області ДВО[1], що була у складі унікального Особливого колгоспного корпусу у складі ОЧДСА створеної за наказом Революційної військової ради[2]. Дивізія сформована 14 травня 1932 року, що стало датою святкування ювілеїв дивізії, а потім бригади[3].

Радянсько-німецька війна

[ред. | ред. код]

У роки німецько-радянської війни з'єднання існувало як 66-та стрілецька дивізія (66 СД). 19 травня 1945 нагороджена орденом Кутузова II ступеня[4].

Радянсько-японська війна

[ред. | ред. код]

У кінці Другої світової війни 66-та стрілецька дивізія взяла участь у Радянсько-японській війні. У складі 2-го Далекосхідного фронту Робітничо-селянської Червоної армії 66 СД боролася в ході Харбін-Гіринської наступальної операції проти угруповання японських військ у Маньчжурії[3].

За зразкове виконання завдань командування в бойових діях проти японських військ при форсуванні річки Уссурі, прориві Хотунського, Мішаньського, Пограничненського, Дунінського укріпрайонів, оволодінні містами Мішань, Гірин, Яньцзи, Харбін і проявлені при цьому доблесті й мужності 19 вересня 1945 року 66-та стрілецька дивізія нагороджена орденом Кутузова II ступеня[3]. У частинах дивізії нагороджені 3 герої Радянського Союзу, 1266 осіб — орденами, 2838 — медалями[1].

Розпад СРСР

[ред. | ред. код]

1990 року перейменована на 127-му кулеметно-артилерійську дивізію.

Після розпаду СРСР у 1992 році дивізія перейшла до складу Збройних сил Російської Федерації.

Докладніше: 127-ма кулеметно-артилерійська дивізія (РФ)

Стурктура

[ред. | ред. код]

1941

[ред. | ред. код]

На 1941 рік 66 СД мала у складі:[5]

  • 33-й стрілецький полк
  • 108-й стрілецький полк
  • 341-й стрілецький полк
  • 161-й артилерійський полк
  • 263-й гаубичний артилерійський полк (до 01.1942)
  • 473-й окремий самохідно-артилерійський дивізіон
  • 118-й окремий винищувально-протитанковий дивізіон
  • 39-та розвідувальна рота
  • 91-й саперний батальйон
  • 928-й окремий батальйон зв'язку
  • 42-й медико-санітарний батальйон
  • 118-та окрема рота хімзахисту
  • 493-тя автотранспортна рота
  • 725-та польова хлібопекарня (81-й польовий автохлібзавод, 113-та польова хлібопекарня)
  • 235-й (112-й) дивізійний ветеринарний лазарет
  • 56-та дивізіонна артилерійська ремонтна майстерня
  • 283-та польова поштова станція
  • 255-та польова каса Держбанку

1980-ті

[ред. | ред. код]

На кінець 1980-х років у 277 МСД (в/ч 44980, село Сергіївка) перебували:[6]

  • Управління (Сергіївка),
  • 394-й механізований Червонопрапорний полк (в/ч 35256, с. Сергіївка),
  • 314-й механізований полк (в/ч 52619, село Платонівка)
  • 702-й механізований полк (в/ч 61659, село Барано-Оренбурзьке)
  • 218-й танковий Кременчуцько-Берлінський Червонопрапорний полк (в/ч 16871, селище Липівці)
  • 872-й артилерійський Вітебсько-Хінганський ордена Олександра Невського полк (в/ч 73776, село Барано-Оренбурзьке)
  • 1171-й зенітний ракетний полк (в/ч 64050, село Сергіївка)
  • 77-й окремий розвідувальний батальйон (в/ч 22426, село Барано-Оренбурзьке)
  • 561-й окремий ракетний дивізіон (в/ч 67729, село Сергіївка)
  • 152-й окремий протитанковий дивізіон (в/ч 52297, село Сергіївка)
  • 243-й окремий інженерно-саперний батальйон (в/ч 64416, селище Липівці)
  • 133-й окремий ремонтно-відновлювальний батальйон (в/ч 75230, селище Липівці)
  • 928-й окремий батальйон зв'язку (в/ч 47059, селище Сергіївка)
  • 369-та окрема рота хімічного захисту (в/ч 02114, село Сергіївка)
  • 1139-й окремий батальйон матеріального забезпечення (в/ч 03931, село Сергіївка)
  • 42-й окремий медичний батальйон (в/ч 32462, село Барано-Оренбурзьке)
  • ОВКР (в/ч 43909, село Сергіївка)

Командування

[ред. | ред. код]
  • 10.01.1939 — 24.01.1942 — полковник, з 09.11.1941 — генерал-майор Юшкевич Михайло Купріянович
  • 25.01.1942 — 10.10.1942 — полковник Піскунов Дмитро Григорович
  • 11.10.1942 — 22.11.1944 — полковник, з 18.05.1943 — генерал-майор Сорокоумов Василь Флегонтовіч
  • 23.11.1944 — 03.09.1945 — полковник Нестеров, Федір Кузьмич

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Депутаты побывали в пулемётно-артиллерийской дивизии. Информационное агентство Deita.ru. 5 березня 2008. Архів оригіналу за 19 жовтня 2018. Процитовано 16 жовтня 2018.
  2. ↑ Приказ Революционного военного совета СССР № 0015 от 20 марта 1932 года.
  3. ↑ а б в Был у бригады юбилей. Архів оригіналу за 14 травня 2017. Процитовано 10 червня 2022.
  4. ↑ Феськов В. И., Голиков В. И., Калашников К. А., Слугин С. А. {{{Заголовок}}}. — Томск : Издательство Томского университета, 2013. — С. 139. — 640 p. — ISBN 978-5-89503-530-6.
  5. ↑ 66-я стрелковая дивизия. rkka.ru. Архів оригіналу за 17 жовтня 2018. Процитовано 16 жовтня 2018.
  6. ↑ Феськов В. И., Голиков В. И., Калашников К. А., Слугин С. А. Вооружённые Силы СССР после Второй мировой войны: от Красной Армии к Советской. Часть 1: Сухопутные войска. — Томск : Издательство Томского университета, 2013. — ISBN 978-5-89503-530-6.

Література

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=277-ма_мотострілецька_дивізія_(СРСР)&oldid=41440647