Airspeed Consul — Вікіпедія

AS.65 Consul
Airspeed Consul (G-AIDX), належавший компанії Esso Petroleum. Манчестер, 1954 рік
Типтранспортний
літак
РозробникAirspeed
ВиробникAirspeed Ltd.d Редагувати інформацію у Вікіданих
Перший політ1946 рік
СтатусЗнятий з експлуатації
Основні експлуатантиBOAC
RAF
Виготовлено162 Редагувати інформацію у Вікіданих
Базова модельAirspeed AS.10 Oxford
CMNS: Airspeed Consul у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Airspeed Consul — британський легкий двомоторний пасажирський літак, що випускався після Другої світової війни . Переробка попередньої моделі, навчальних Airspeed Oxford .

Історія

[ред. | ред. код]

У 1937 році громадянський восьмимісний авіалайнер AS.6 Airspeed Envoy, що випускався з 1934 року, був перероблений в навчальний AS.10 Airspeed Oxford, що масово випускався в наступні роки (8586 штук) і використовувався ВПС кількох країн у рамках т.д. н. Плану з навчання льотного складу в Британській Співдружності (British Commonwealth Air Training Plan).[1][2]

Починаючи з 1946 року, 162 «Оксфорда»,[1] переоснащувалися на заводі в Портсмуті для цивільного використання (другий прототип, G-AEHF залишився у компанії Airspeed).[3] . Нова модель називалася «Consul».[1] Крім того, компанія Airspeed випустила комплект для самостійного перероблення цієї моделі в пасажирські літаки.

Airspeed Consul ірландської авіакомпанії Aer Lingus в аеропорту Ліверпуля, 1949 рік.

«Консул» використовувався для регулярних та чартерних пасажироперевезень невеликими авіакомпаніями Великобританії, а також у Бельгії, Ісландії, Ірландії, Мальті, Східній Африці та Канаді, і був першим типом літака, яким була оснащена Malayan Airways, попередник Singapore Airlines та Malay . Деякі літаки використовувалися великими компаніями як службові.

Однак, на швидкоплинність кар'єри вплинули дерев'яний силовий набір конструкції, інтенсивне використання у воєнний час, не найпростіше обслуговування і невелика місткість (6 місць). Багато громадянських переробок було куплено ВПС різних країн; літак служив як VIP-транспорт у військово-повітряних силах Великобританії, Канади та Нової Зеландії, які раніше мали «Оксфорд». У 1949 році ВПС Ізраїлю придбали низку цивільних літаків і переробили їх у навчальні. Вони використовувалися в 141 ескадрильї до 1957 року, через рік після того, як від «Оксфордів» відмовилися британські Королівські ВПС.

Хоча кілька літаків типу Oxford збереглися, Консулу не настільки пощастило. G-AIKR раніше служив дитячим ігровим майданчиком, належить Канадському музею авіації ; нині його орендує Королівський музей ВПС Нової Зеландії, де його відновлюють у варіанті Оксфорд. Станом на 2003 рік ще один літак Airspeed Consul (VR-SCD) виявлено в Сінгапурі, де зберігався в розібраному вигляді.

Експлуатанти

[ред. | ред. код]

Цивільні

[ред. | ред. код]
Велика Британія Велика Британія
Airspeed Consul компанії Lancashire Aircraft Corporation в аеропорту Манчестер перед вильотом на аеродром RAF Northolt, 1950 рік.
  • Міністерство цивільної авіації: авіазагін для іспитів пілотів та калібрування радіообладнання.[4]
  • Міністерство постачання використовувалися для випробувань двигунів компанією Alvis
  • Air Charter
  • Air Enterprises — 7 літаків базувалися на Кройдон .[4]
  • Air Kruise[5]
  • Airspan Travel
  • Atlas Aviation — 4 літаки, Елстрі.[4]
  • Britavia[5]
  • British Air Transport[5]
  • British Aviation Services — 4, Блекбуш.[4]
  • British Overseas Airways Corporation (навчальна ланка BOAC)[5]
  • British South American Airways[5]
  • Cambrian Airways[5]
  • Chartair[5]
  • Guernsey Air Charter[5]
  • Hornton Airways — 3 літаки, аеропорт Геттвік .[5][4]
  • International Airways[5]
  • Lancashire Aircraft Corporation[5]
  • Mercury Air Services[5]
  • Morton Air Services[5]
  • Northern Air Charter[5]
  • Olley Air Services[5]
  • Patrick Laing Air Services[5]
  • Portsmouth Aviation[5]
  • Pullman Airways[5]
  • Silver City Airways[5]
  • Scottish Aviation[5]
  • Solar Air Services
  • Southern Airways[5]
  • Stiener Air Services — 6 літаків, аеропорт Спеке[5][4]
  • Transcontinental Air Services[5]
  • Transair Ltd — 5 літаків, Кройдон.[5][5]
  • Westminster Airways — 7 літаків, Елстрі.[5][4]
Літак Consul у відновленому забарвленні компанії Malayan Airways, Сінгапур.
М'янма Бірма
  • Union of Burma Airways — 4 (1947)[5]
Ісландія Ісландія
  • Flugfedir — 1 (січень 1951), розбився в квітні того ж року[5]
Індія Індія
  • Airways (India) — 2 (1947)[5]
Ірландія Ірландія
Ізраїль Ізраїль
  • El Al — 1 літак, отриманий 1953 року, використовувався на навчання екіпажів.[5]
Італія Італія
  • Soc Transports Aerei Mediterranei (STAM) — 3 літаки, 1955–56[5]
Йорданія Йорданія
  • Arab Airways Association — 1 орендований, 1951[5]
  • Air Jordan — 7 літаків, 1950-51[5]
Малайя
  • Malayan Airways — 3 літаки (1947)[5]
Кенія Кенія
  • East African Airways — 1 отриманий 1954 р.[5]
Мальта Мальта
ПАР Південно-Африканський Союз
  • Commercial Air Services — 1 літак (1949).[5]
  • Natal Airlines — 4 літаки (1955).[5]
  • Silver Flight — 1 (1947).[5]
Іспанія Іспанія
  • Iberia — 3 літаки, перший отриманий у1952 році.[5]
Швеція Швеція
  • Aero Nord Sweden — 1 (отриманий від Aeropropaganda) у 1953 році.[5]
  • Aeropropaganda — 2 (1950-51).[5]
  • Nordisk Air Transport — 1 (1951).[5]
  • Transair Sweden — 1 (від Nordisk Air Transport), 1951.[5]
Танганьїка
  • United Air Services — 3 літаки отримані у 1947–48 рр.[5]
ООН
  • 5 орендованих літаків використовувалися Комісією ООН в Ізраїлі у період 1947-49 рр.[5][4]

Військові

[ред. | ред. код]
Аргентина Аргентина
Бельгійське Конго
  • Force Publique — 6 літаків отримано у 1949 році.[7]
М'янма Бірма
  • ВПС Бірманського Союзу — 9 (з 1949–50).[7]
Ізраїль Ізраїль
Нова Зеландія Нова Зеландія
Туреччина Туреччина
  • ВПС Туреччини — 2 літаки з 1946 р. використовувалися Зв'язковою авіагрупою як VIP-транспорт.[7]

Тактико-технічні характеристики

[ред. | ред. код]
Технічні характеристики
  • Екіпаж: 1
  • Пасажиромісткість: 6 пасажирів
  • Довжина: 10,77 м
  • Розмах крила: 16,26 м
  • Висота: 3,38 м
  • Площа крила: 32,3 м²
  • Маса пустого: 2749 кг
  • Максимальна взлітна масса: 3750 кг
  • Силова установка: 2 × дизельні Armstrong Siddeley Cheetah 10
  • Потужність двигунів: 2 × 395 к.с

(2 × 182 кВт)

Льотні характеристики
  • Максимальна швидкість: 306 км/год
  • Крейсерська швидкість: 251 км/год
  • Практична дальність: 1450 км
  • Практична стеля: 5800 м
  • Швидкопійомність: 6 м/с

Аварії та катастрофи

[ред. | ред. код]

(список не повний)[9]

  • 29 квітня 1947 — G-AIOZ (Milburnair Limited) розбився у Ботлі-Хілл, Лімпсфілд, не долетівши до аеродрому Кройдон, загинуло 2 людини.
  • 11 лютого 1949 — орендований ООН у Air Enterprises літак G-AGVY (перший з перероблених), розбився поблизу Джеззіна, Ліван, 2 людини загинуло (пілот і радист).
  • 15 червня 1950 року — біля UB340 (ВПС Бірманського Союзу) під час демонстраційного польоту під крилом вибухнула ракета, загинув начштаб авіації.
  • 12 квітня 1951 року — TF-RPM (Flugferdir H/F) під час польоту з Кройдона до Ісландії розбився у Хоуден-Мур, Йоркшир, загинуло 3.
  • 11 грудня 1951 — NZ1902 новозеландських ВПС врізався в гору Руапеху .
  • 14 червня 1952 року — G-AHFT (Morton Air Services) через відмову двигуна впав у Ла-Манш, 6 людей загинуло.

Див. також

[ред. | ред. код]

зіставні літаки

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Stroud Aeroplane Monthly July 1995, p. 67.
  2. ↑ Middleton Aeroplane Monthly June 1980, pp. 323—324.
  3. ↑ Jackson 1974, p. 396.
  4. ↑ а б в г д е ж и Jackson 1973, pp.30–33
  5. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах ац аш ащ аю ая Hamlin 2001, pp. 262—285
  6. ↑ Ay, Carlos (15 серпня 2013). Catálogo Ilustrado de Aeronaves de la Fuerza Aérea Argentina. Gaceta Aeronautica (ісп.). Архів оригіналу за 8 вересня 2017. Процитовано 31 травня 2014.
  7. ↑ а б в г д Hamlin 2001, pp. 246—259
  8. ↑ Hamlin 2001, pp. 225—233
  9. ↑ ASN Aviation Safety Database. Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 1 травня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Airspeed_Consul