BGL Luxembourg Open — Вікіпедія

BGL Luxembourg Open
WTA Тур
Місто проведення турніруЛюксембург
Люксембург
Категоріяміжнародний турнір
ПокриттяХард / відкриті корти
Турнірна сітка28M/32Q/16D
Призові$250 000
СайтОфіційний сайт

BGL Luxembourg Open — міжнародний тенісний турнір серед жінок, що проводиться в Люксембурзі на хардових кортах. Спочатку задумувався як виставковий турнір, але з 1996 року увійшов до календаря жіночого туру. Від 2009 року належить до серії WTA International з призовим фондом 250 тисяч доларів і турнірною сіткою, розрахованою на 32 учасниці в одиночному розряді і 16 пар.

Загальна інформація

[ред. | ред. код]

Турнір в Люксембурзі спочатку замислювався як виставковий і в такому статусі проходив перші кілька років свого існування: з 1991 по 1995 рік. 1996 року змагання отримало офіційний статус, увійшовши в календар професійного жіночого туру, поповнивши осінню серію турнірів у залі.

З 2014 року, через небажання організаторів перенести фінали з неділі, результати люксембурзького турніру не входять в залік чемпіонської гонки WTA.

Переможниці та фіналістки

Найбільш титулованою тенісисткою в історії одиночного турніру є бельгійка Кім Клейстерс, яка перемагала на люксембурзьких змаганнях п'ять разів між 1999 і 2005 роком. У парних турнірах цей статус належить чешці Іветі Бенешовій, яка виграла на місцевих кортах три титули і ще раз грала у фіналі.

Фінали

[ред. | ред. код]

Одиночний розряд

[ред. | ред. код]
Рік Переможниця Фіналістка Рахунок
2019 Латвія Олена Остапенко Німеччина Юлія Ґерґес 6–4, 6–1
2018 Німеччина Юлія Ґерґес Швейцарія Белінда Бенчич 6–4, 7–5
2017 Німеччина Каріна Віттгефт Пуерто-Рико Моніка Пуїг 6–3, 7-5
2016 Румунія Моніка Нікулеску Чехія Петра Квітова 6–4, 6–0
2015 Японія Дой Місакі Німеччина Мона Бартель 6–4, 6–7(7–9), 6–0
2014 Німеччина Анніка Бек Чехія Барбора Заглавова-Стрицова 6–2, 6–1
2013 Данія Каролін Возняцкі Німеччина Анніка Бек 6–2, 6–2
2012 США Вінус Вільямс Румунія Моніка Нікулеску 6-2, 6-3
2011 Білорусь Вікторія Азаренко Румунія Моніка Нікулеску 6–2, 6–2
2010 Італія Роберта Вінчі Німеччина Юлія Ґерґес 6–3, 6–4
2009 Швейцарія Тімеа Бачинскі Німеччина Сабіне Лісіцкі 6–2, 7–5
↑ Міжнародний турнір WTA ↑
2008 Росія Олена Дементьєва Данія Каролін Возняцкі 2–6, 6–4, 7–6(4)
↑ Турнір III рівня ↑
2007 Сербія Ана Іванович Словаччина Даніела Гантухова 3–6, 6–4, 6–4
2006 Україна Альона Бондаренко Італія Франческа Ск'явоне 6–3, 6–2
2005 Бельгія Кім Клейстерс Німеччина Анна-Лена Гренефельд 6–2, 6–4
↑ Турнір II рівня ↑
2004 Австралія Алісія Молік Росія Дінара Сафіна 6–3, 6–4
2003 Бельгія Кім Клейстерс США Чанда Рубін 6–2, 7–5
2002 Бельгія Кім Клейстерс Болгарія Магдалена Малеєва 6–1, 6–2
2001 Бельгія Кім Клейстерс США Ліза Реймонд 6–2, 6–2
2000 США Дженніфер Капріаті Болгарія Магдалена Малеєва 4–6, 6–1, 6–4
1999 Бельгія Кім Клейстерс Бельгія Домінік Ван Рост 6–2, 6–2
1998 Франція Марі П'єрс Італія Сільвія Фаріна Елія 6–0, 2–0, припинила гру
1997 ПАР Аманда Кетцер Австрія Барбара Паулюс 6–4, 3–6, 7–5
1996 Німеччина Анке Губер Словаччина Каріна Габшудова 6–3, 6–0
↑ Турнір III рівня ↑
1995 Бельгія Сабін Аппельманс Франція Марі П'єрс
1994 США Мартіна Навратілова Іспанія Аранча Санчес не відомий
1993 США Мартіна Навратілова США Мері Джо Фернандес
1992 Чехія Яна Новотна Лейла Месхі
1991 Чехія Яна Новотна Австрія Юдіт Віснер
↑ Демонстраційний турнір ↑

Парний розряд

[ред. | ред. код]
Рік Чемпіонки Фіналістки Рахунок
↓ Турнір III рівня ↓
1996 Нідерланди Крісті Богерт
Франція Наталі Тозья
Німеччина Барбара Ріттнер
Бельгія Домінік Ван Рост
2–6, 6–4, 6–2
1997 Латвія Лариса Нейланд
Чехія Гелена Сукова
Німеччина Майке Бабель
Бельгія Лоранс Куртуа
6–2, 6–4
1998 Росія Олена Лиховцева
Японія Суґіяма Ай
Латвія Лариса Нейланд
Україна Олена Татаркова
6–7, 6–3, 2–0 ret.
1999 Румунія Іріна Спирля
Нідерланди Каролін Віс
Словенія Тіна Кріжан
Словенія Катарина Среботнік
6–1, 6-2
2000 Франція Александра Фусаї
Франція Наталі Тозья
Болгарія Любомира Бачева
Іспанія Крістіна Торренс Валеро
6–3, 7-6(0)
2001 Росія Олена Бовіна
Словаччина Даніела Гантухова
Німеччина Б'янка Ламаде
Швейцарія Патті Шнідер
6–3 6–3
2002 Бельгія Кім Клейстерс
Словаччина Жанетт Гусарова
Чехія Квета Грдлічкова
Німеччина Барбара Ріттнер
4–6, 6–3, 7–5
2003 Росія Марія Шарапова
Таїланд Тамарін Танасугарн
Україна Олена Татаркова
Німеччина Марлене Вайнгертнер
6-1, 6-4
2004 Іспанія Вірхінія Руано Паскуаль
Аргентина Паола Суарес
США Джил Крейбас
Німеччина Марлене Вайнгертнер
6-1, 6-7, 6-3
↓ Турнір II рівня ↓
2005 США Ліза Реймонд
Австралія Саманта Стосур
Зімбабве Кара Блек
Австралія Ренне Стаббс
6–7, 7–5, 6–4
2006 Чехія Квета Пешке
Італія Франческа Ск'явоне
Німеччина Анна-Лена Гренефельд
ПАР Лізель Губер
2-6, 6-4, 6-1
2007 Чехія Івета Бенешова
Словаччина Жанетт Гусарова
Білорусь Вікторія Азаренко
Ізраїль Шахар Пеєр
6–4, 6–2
↓ Турнір III рівня ↓
2008 Румунія Сорана Кирстя
Нова Зеландія Марина Еракович
Росія Віра Душевіна
Україна Коритцева Марія Сергіївна
2–6, 6–3, [10–8]
↓ Міжнародний турнір WTA ↓
2009 Чехія Івета Бенешова
Чехія Барбора Заглавова-Стрицова
Чехія Владіміра Углірова
Чехія Рената Ворачова
1–6, 6–0, [10–7]
2010 Швейцарія Тімеа Бачиньскі
Італія Татьяна Гарбін
Чехія Івета Бенешова
Чехія Барбора Заглавова-Стрицова
6–4, 6–4
2011 Чехія Івета Бенешова
Чехія Барбора Заглавова-Стрицова
Чехія Луціє Градецька
Росія Катерина Макарова
7–5, 6–3
2012 Чехія Андреа Главачкова
Чехія Луціє Градецька
Румунія Ірина-Камелія Бегу
Румунія Моніка Нікулеску
6–3, 6–4
2013 Ліхтенштейн Стефані Фогт
Бельгія Яніна Вікмаєр
Німеччина Крістіна Барруа
Франція Лора Торп
7–6(7–2), 6–4
2014 Швейцарія Тімеа Бачинскі
Німеччина Крістіна Барруа
Чехія Луціє Градецька
Чехія Барбора Крейчикова
3–6, 6–4, [10–4]
2017 Нідерланди Леслей Керкгове
Білорусь Лідія Морозова
Канада Ежені Бушар
Бельгія Кірстен Фліпкенс
6–7(4–7), 6–4, [10–6]
2018 Бельгія Грет Міннен
Бельгія Алісон ван Ейтванк
Білорусь Віра Лапко
Люксембург Менді Мінелла
7–6(7–3), 6–2
2019 США Коко Гофф
США Кейті Макнеллі
США Кейтлін Крістіан
Чилі Алекса Гуарачі
6–2, 6–2

Посилання

[ред. | ред. код]