Sparassodonta — Вікіпедія

Sparassodonta
Період існування: палеоценпліоцен
Thylacosmilus
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Клада: Нижчі звірі (Metatheria)
Клада: Marsupialiformes
Ряд: Sparassodonta
Ameghino, 1894
Родини

Hathliacynidae
Hondadelphidae
Borhyaenidae
Proborhyaenidae
Thylacosmilidae

Вікісховище: Sparassodonta

Sparassodonta — вимерлий ряд хижих нижчих ссавців, з Південної Америки. В ХХ сторіччі їх вважали справжніми сумчастими, але наразі вони вважаються або сестринським таксоном,[1][2][3][4] , або таксоном зі значною мірою віддаленою спорідненістю, частиною окремої лінії гондванських метатерій.[5] Ряд цих хижих ссавців нагадує плацентарних хижаків, які еволюціонували окремо на інших континентах і часто цитуються як приклад конвергентної еволюції. Вони були вперше описані Флорентино Амегіно, зі скам'янілостей, знайдених у формації Санта-Крус Патагонія. Sparassodonta були присутні протягом тривалого періоду "чудової ізоляції" у Південній Америки під час кайнозою; за цей час вони розділили екологічні ніші великих теплокровних хижаків з нелітаючими фороракосових. Раніше вважалося, що ці ссавці вимерли в умовах конкуренції з боку "більш конкурентоспроможних" плацентарних хижих під час пліоценового міжамериканського обміну, але більш пізні дослідження показали, що Sparassodonta вимерли задовго до того, як хижі евтерії прибули до Південної Америки[6][7]

Класифікація

[ред. | ред. код]

Кладограма за Suárez et al., 2015[8]:

Sparassodonta

Patene

Hondadelphys

Stylocynus

Hathliacynidae

Acyon

Cladosictis

Sipalocyon

Notogale

Sallacyon

Borhyaenoidea
Lycopsis

Lycopsis longirostrus

Lycopsis viverensis

Lycopsis torresi

Lycopsis padillai

Prothylacynus

Pharsophorus

Borhyaenidae

Borhyaena

Australohyaena

Arctodictis sinclairi

Arctodictis munizi

Callistoe

Paraborhyaena

Thylacosmilidae

Patagosmilus

Thylacosmilus


Таксономія

[ред. | ред. код]

Таксономія за McKenna & Bell (1997)[9]:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Guillermo W. Rougier, John R. Wible and Michael J. Novacek. First Implications of Deltatheridium specimens for early marsupial history, Nature 396, 459-463(3 December 1998)
  2. S. Bi, X. Jin, S. Li and T. Du. 2015. A new Cretaceous metatherian mammal from Henan, China. PeerJ 3:e896
  3. Guillermo Rougier, New specimen of Deltatheroides cretacicus (Metatheria, Deltatheroida) from the Late Cretaceous of Mongolia, BULLETIN OF CARNEGIE MUSEUM OF NATURAL HISTORY 36(DEC 2004):245-266 · SEPTEMBER 2009
  4. Guillermo W. Rougier; Brian M. Davis; Michael J. Novacek (2015). "A deltatheroidan mammal from the Upper Cretaceous Baynshiree Formation, eastern Mongolia". Cretaceous Research. 52, Part A: 167–177. doi:10.1016/j.cretres.2014.09.009.
  5. A large carnivorous mammal from the Late Cretaceous and the North American origin of marsupials, Article in Nature Communications 7:13734 · December 2016 . DOI: 10.1038/ncomms13734
  6. Forasiepi, Analía M.; Agustín G. Martinelli; Francisco J. Goín (2007). Revisión taxonómica de Parahyaenodon argentinus Ameghino y sus implicancias en el conocimiento de los grandes mamíferos carnívoros del Mio-Plioceno de América de Sur. Ameghiniana. 44 (1): 143—159. Архів оригіналу за 19 липня 2020. Процитовано 26 січня 2020.(англ.) Наведено за англійською вікіпедією.
  7. Prevosti, Francisco J.; Analía Forasiepi; Natalia Zimicz (2013). The Evolution of the Cenozoic Terrestrial Mammalian Predator Guild in South America: Competition or Replacement?. Journal of Mammalian Evolution. 20: 3—21. doi:10.1007/s10914-011-9175-9.
  8. Suárez, C.; Forasiepi, A. M.; Goin, F. J.; Jaramillo, C. (2015). Insights into the Neotropics prior to the Great American Biotic Interchange: new evidence of mammalian predators from the Miocene of Northern Colombia. Journal of Vertebrate Paleontology. Online edition: e1029581. doi:10.1080/02724634.2015.1029581.
  9. Sparassodonta. McKenna & Bell, 1997, de Muizon, Cifelli & Céspedes Paz, 1997 and de Muizon, 1998 (англ.). Архів оригіналу за 3 лютого 2019. Процитовано 8 жовтня 2013.