Чарльз Скрібнерз санс — Вікіпедія

Чарльз Скрібнерз санс
Дата створення / заснування 1846
Зображення
Офіційна назва англ. Baker & Scribner (1846)
англ. Charles Scribner Company (1850)
англ. Charles Scribner's Sons
Засновник Чарлз Скрібнер Id
Країна  США
Батьківська організація Simon & Schuster
Розташування штаб-квартири Нью-Йорк
Країна походження  США
Кількість підписників у соціальних мережах 122 498
Офіційний сайт
CMNS: Чарльз Скрібнерз санс у Вікісховищі

Чарльз Скрібнерз санс (англ. «Charles Scribner's Sons», укр. Сини Чарлза Скрібнера) — американське книжкове видавництво зі штаб-квартирою в Нью-Йорку, засноване 1846 року Чарлзом Скрібнером I та Ісааком Бейкером. Одне з найстаріших книжкових видавництв США. Відоме тим, що свого часу в ньому були опубліковані перші твори таких письменників як Ернест Гемінґвей, Френсіс Скотт Фіцджеральд, Курт Воннегут, Марджорі Кіннан Ролінгс, Томас Вулф та інших.

З 1984 року входило до видавничої групи Macmillan.[1]

Нині видавництво підпорядковане видавничому холдингу Simon & Schuster[2]; з 2012 року – в складі групи Scribner Publishing Group, в яку також входить Touchstone Books.

Президентом видавництва з 2017 року є Сузан Молдов (Susan Moldow), яка вже очолювала видавництво з 1994 до 2012 року. Головною редакторкою видавництва є Нан Грем (Nan Graham).[3]

Історія

[ред. | ред. код]

Видавництво «Charles Scribner's Sons» була засноване 1846 року Чарлзом Скрібнером I та Ісааком Бейкером під початковою назвою «Baker & Scribner» та займалася виданням релігійної літератури. Після смерті Бейкера, Скрібнер викупив його частку в компанії та перейменував видавництво в «Charles Scribner Company».

1865 року компанія починає свій перший венчурний проект з публікацією журнал «Hours at Home». 1870 року Скрібнер організовує нову компанію «Scribner and Company», щоб почати публікувати журнал «Scribner's Monthly». Видавництво також активно займається публікацією художньої літератури.

Після смерті Скрібнера I в 1871 році пост президента компанії займає його син Джон Блер Скрібнер. Пізніше до управління компанією приєднуються інші сини Скрібнера: Чарлз Скрібнер II в 1875 році та Артур Гоулі Скрібнер в 1884 році. Пізніше, коли інші партнери з венчурного капіталу продали свої частки братам, компанія була перейменована в «Charles Scribner's Sons».

1873 року компанія починає видавати журнал «St. Nicholas Magazine» з головною редакторкою Мері Додж, яка загалом позиціонувала цей журнал для дитячої аудиторії.

Після продажу Скрібнерами компанії «Scribner and Company» в 1881 році журнал «Scribner's Monthly» був перейменований в «Century Magazine». Після продажу було укладено контракт, за яким Скрібнери повинні були видавати журнали протягом 5 років. Після закінчення цього терміну в 1886 році компанія починає видавати свій власний журнал «Scribner's Magazine».

З 1893 року Видавничий дім розташований в нижній частині п'ятій авеню на 21-й вулиці Нью-Йорка, а пізніше в Charles Scribner's Sons Building на п'ятій авеню, в центрі міста.

1934 року було створене дитяче відділення видавництва під керівництвом Еліс Далгліш.

1978 року видавництво «Scribner» об'єдналося з видавництвом «Atheneum», а 1984 року увійшло до складу видавничого концерну Macmillan. 1994 року Macmillan був придбаний видавничим концерном Simon & Schuster.

З 2011 року видавництво належить корпорації CBS Corporation.[4]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Mitgang, Herbert (26 квітня 1984). MACMILLAN ACQUIRES SCRIBNER. The New York Times. ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 6 листопада 2021. Процитовано 22 березня 2016.
  2. Fabrikant, Geraldine (11 листопада 1993). Paramount To Acquire Macmillan. The New York Times. ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 3 вересня 2020. Процитовано 22 березня 2016.
  3. Scribner | Meet the Team | From Simon & Schuster. www.simonandschusterpublishing.com. Архів оригіналу за 18 січня 2017. Процитовано 16 січня 2017. [Архівовано 2017-01-18 у Wayback Machine.]
  4. Columbia Journalism Review – CJR's guide to what the major media companies own. Архів оригіналу за 17 квітня 2016. Процитовано 28 листопада 2011. [Архівовано 2016-04-17 у Wayback Machine.]

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]