Деренові — Вікіпедія

Деренові
Cornus suecica
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Дереноцвіті (Cornales)
Родина: Деренові (Cornaceae)
Bercht. & J.Presl 1825
Роди

див. розділ Систематика

Вікісховище: Cornaceae

Деренові[1][2][3][4], кизилові, або деренуваті (Cornaceae) — родина рослин порядку дереноцвіті (Cornales).

Походження

[ред. | ред. код]
Cornus sanguineus

Центри видового різноманіття Cornaceae знаходяться в Атлантично-Північноамериканській, Східноазійській та Ірано-Туранській флористичних областях.

За часом походження родина Cornaceae дуже давня. Один з родів Mastixia відомий в Європі з олігоценових відкладів (близько 50 млн років тому), а на території Азії ще раніше — з верхньокрейдяних відкладів Арало-Каспію.

Загальна біоморфологічна характеристика

[ред. | ред. код]

Представники родини — це дерева чи кущі, рідко напівкущі з багаторічними дерев'янистими повзучими стеблами. Листорозміщення супротивне чи почергове. Листки прості, цілокраї. Квітки двостатеві, іноді роздільностатеві, правильні, зонтикоподібні, головчасті чи віникоподібні. Пелюсток 4 чи 5, тичинок 4-5, зав'язь нижня. Плід — кістянка чи ягода, звичайно м'ясиста.

Життєві форми

[ред. | ред. код]

Види Cornaceae — рослини різних життєвих форм, що відрізняються габітусом, величиною, формою листків.

Використання

[ред. | ред. код]

Одні види кизилових незамінні при створенні живоплотів, інші — вільних груп, солітерів, бордюрів, у оформленні полян і інших елементів ландшафтних композицій, завдяки рясному цвітінняю і плодоношенню, виключній декоративності завдяки квіткам і приквітникам, ранньому цвітінню до розпускання листків (Cornus mas), яскравому осінньому забарвленню.

Традиційно, як плодову рослину, культивують лише один вид Cornaceae — Cornus mas. У той же час є ще кілька видів деренових, які мають їстівні плоди і перспективні як плодові рослини. Це, передовсім, Cornus officinalis, а також високодекоративні рослини роду Cynoxylon[d]: Cynoxylon japonicum[d] i Cynoxylon capitatum.

Окремі види Cornaceae (Swida sanguinea, Swida alba, Swida sericea, Cornus mas) давно використовуються для озеленення в Україні, найчастіше — для живоплотів, а також в групових насадженнях і як солітери.

Систематика

[ред. | ред. код]

Існують суперечливі точки зору щодо обсягу родини в цілому та окремих її родів (насамперед, роду Cornus L.). Окремі роди й види Cornaceae в різних системах розглядаються у різних таксономічних рангах.

У праці «Деревья и кустарники СССР» (1960, обробка Ф. С. Пилипенко) родина Cornaceae поділяється на 4 роди. А. І. Пояркова у праці «Флора СССР» розділила родину Cornaceae на 6 самостійних родів, один з яких (Bothrocaryum[d]) виділила вперше. У праці «Сосудистые растения СССР» С. К. Черепанов теж розділяє родину Cornaceae на 6 родів. За системою А. Л. Тахтаджяна родина Cornaceae включає 55 видів, які об'єднані у 7 родів.

Список родів сайту «The Plant List» (спільний проект Королівських ботанічних садів у К'ю і Міссурійського ботанічного саду) включає 12 прийнятих назв родів:

За даними сайту «Germplasm Resources Information Network» (GRIN) Міністерства сільського господарства США родина Cornaceae поділяється на 2 підродини, що включають лише 7 прийнятих назв родів:

Поширення

[ред. | ред. код]

Види Cornaceae поширені переважно в субтропічних і помірних областях північної півкулі, а також у Антарктиці (напівтрав'янисті види роду Chamaepericlymenum[pt]), Східній Африці (монотипний рід Afrocrania[en]), Болівії і Перу (Swida boliviana (Macbride) Sojak, Swida peruviana[d] (Macbride) Sojak.

Кизилові у флорі України

[ред. | ред. код]

У флорі України нараховується 3 аборигенних види та 2 підвиди в складі 2-х родів: Cornus i Swida та 27 інтродукованих видів у складі 4-х родів: Cornus, Swida, Bothrocaryum, Cynoxylon різного географічного походження, що складає половину світового обсягу родини і представляє майже всі райони природних місцезростань за винятком Арктики, Африки та Південної Америки.

Аборигенні види України:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Марченко А.Б. Таксономічний аналіз дендрофлори скверу на території сквирської дослідної станції Інституту агроекології НААНУ // Агробіологія. — 2011. — Вип. 5. — № 84. — С. 5–9. Архівовано з джерела 5 жовтня 2016. Процитовано 2016-10-04.
  2. ↑ Криворучко О.В. Фармакогностичне дослідження представників родин розові та деренові як джерел одержання лікарських засобів. — Харків : Дисертація на правах рукопису, 2015. — С. 17. Архівовано з джерела 5 жовтня 2016
  3. ↑ Шацький національний природний парк | Флора. Архів оригіналу за 14 травня 2016. Процитовано 4 жовтня 2016.
  4. ↑ О.В. Колесніченко, С.І. Слюсар, О.М. Якобчук. Каталог деревних рослин ботанічного саду НУБІП України. — Київ : НУБіП, 2010. — С. 19. Архівовано з джерела 5 жовтня 2016

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Деренові&oldid=42288526