HMS Volunteer (D71) — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: HMS Volunteer.

HMS «Волонтір» (D71)
HMS Volunteer (D71)

Британський есмінець «Волонтір» на Клайді
Служба
Тип/клас	Ескадрений міноносець «Модифікований Адміралті» типу «W»
Держава прапора	Велика Британія
Належність	Військово-морські сили Великої Британії
На честь	Четвертий корабель флоту на ім'я «Волонтір»^{[Прим. 1]}
Корабельня	William Denny and Brothers, Дамбартон
Замовлено	Січень 1918
Закладено	16 квітня 1918 р.
Спущено на воду	17 квітня 1919 р.
Введено в експлуатацію	7 листопада 1919 р.
На службі	1919—1946
Статус	4 березня 1947 року проданий на брухт
Нагороди	6 бойових відзнак^{[Прим. 2]}^[1]
Бойовий досвід	Друга світова війна Битва за Атлантику * Конвой HG 13 * Конвой HG 76 * Конвой HX 112 * Конвой SC 46 * Конвой HX 229 * Конвой ONS 7 Арктичні конвої * Конвой PQ 16 * Конвой QP 13 Нормандська операція
Ідентифікація
Девіз	«За родину та оселі» (лат. Pro aris et focis)
Параметри
Тоннаж	1140 т (стандартна) 1550 т (повна)
Довжина	95,1 м
Ширина	9 м
Осадка	2,7 м
Технічні дані
Рухова установка	2 × парових турбіни Brown-Curtis 3 × парових котли Yarrow
Гвинти	2
Потужність	27 000 к.с.
Швидкість	34 вузлів (63 км/год)
Дальність плавання	3500 миль (6482 км) на швидкості 15 вузлів 900 миль (1667 км) на швидкості 32 вузли
Екіпаж	134 офіцери та матроси
Озброєння
Артилерія	1920: 4 × 120-мм гармати BL 4.7 inch /45 1940: 3 × 120-мм гармати BL 4.7 inch /45 1 × 76-мм гармата QF 12-pounder 12 cwt
Торпедно-мінне озброєння	1920: 6 (2 × 3) × 533-мм торпедних апаратів 1940: 3 (1 × 3) × 533-мм торпедний апарат 2 бомбоскидувачі 20 глибинних бомб
Зенітне озброєння	1920: 2 × 40-мм автоматичних зенітні гармати Vickers QF 2 1940: 2 × 40-мм автоматичних зенітні гармати Vickers QF 2 2 × 20-мм автоматичних зенітні гармати «Ерлікон»

«Волонтір» (D71) (англ. HMS Volunteer (D71) — військовий корабель, ескадрений міноносець «Модифікований Адміралті» типу «W» Королівського військово-морського флоту Великої Британії за часів Другої світової війни.

«Волонтір» був закладений 16 квітня 1918 року на верфі компанії William Denny and Brothers у Дамбартоні, де 17 квітня 1919 року корабель був спущений на воду. 7 листопада 1919 року він увійшов до складу Королівських ВМС Великої Британії.

«Волонтір» проходив службу у складі британських ВМС у різних флотах та станціях, за часів Другої світової війни брав активну участь у бойових діях на морі, бився у Північній Атлантиці, біля берегів Європи, супроводжував атлантичні та арктичні транспортні конвої.

За проявлену мужність та стійкість у боях бойовий корабель нагороджений шістьма бойовими відзнаками^[1].

Історія

8 січня 1940 року «Волонтір» з есмінцями «Вейнок», «Венеція» та «Віконт» ескортували конвой HG 13 на завершальній фазі його переходу з Гібралтару до Ліверпуля.

До початку вторгнення німецького вермахту в Норвегію переведений до Домашнього флоту та 11 квітня 1940 року вийшов з групою есмінців «Візерінгтон», «Вейнок», «Вірлвінд» та «Хайлендер», на супроводження легких крейсерів «Манчестер» і «Бірмінгем», що ескортували конвой NP 1 з британськими військами до норвезького Нарвіка. Протягом квітня-травня 1940 року есмінець діяв у норвезьких водах, підтримуючи дії флоту та наземного компоненту союзних військ.

26 квітня супроводжував з есмінцями «Гренейд», «Бігл», «Форчун», «Енкаунтер» та «Ескорт» авіаносці «Арк Роял» та «Глоріос», чия палубна авіація провадила нальоти на позиції німецьких військ у Намсусі та Ондалснесі.

У липні 1940 року «Волонтір» увійшов до складу супроводу конвою WS 1, який перевозив на океанських лайнерах «Квін Мері», «Аквітанія» та «Мавританія» 10 000 британських солдатів з Британських островів до Фрітауна, далі до Кейптауна й до Цейлону^{[Прим. 3]}^[2].

У подальшому до кінця 1940 року корабель здійснив десятки виходів у море з метою встановлення мінних загороджень або супроводження інших кораблів, що проводили ці запобіжні заходи. Так, 29 листопада «Волонтір» встановлював міни в безпосередній близькості до портів Шербур та Гавр з есмінцями «Ванок», «Ікарус» та «Вітч»^[1].

У березні 1942 року ескадрений міноносець «Волонтір» супроводжував з есмінцями «Кеппель», «Ньюпорт», «Бедсворт», «Лімінгтон», «Боудісіа», «Рокінгам» конвої у прибережній зоні. 27 березня 1942 року «Кеппель» супроводжував ескортом конвой WS 17 за допомогою сучасного обладнання з радіовиявлення по двох радіомаяках у ВЧ-діапазоні виявив німецький підводний човен U-587. Взаємоузгодженою атакою глибинними бомбами есмінців 2-ї ескортної групи «Гроув», «Альденгам», «Волонтір» і «Лімінгтон» ворожа субмарина була знищена.

У квітні-травні 1942 року корабель продовжував діяти в акваторії Північної Атлантики, супроводжуючи конвої суден і поодинокі судна, що займались перевезенням регулярних військ на різні театри війни. 10 травня з «Кеппель» і «Лімінгтон» вийшов на супровід конвою WS 19 з Клайду.

У травні 1942 року «Волонтір» входив до сил ескорту великого конвою PQ 16^{[Прим. 4]}, який супроводжував 35 транспортних суден (21 американське, 4 радянські, 8 британських, 1 голландське та одне під панамським прапором) до Мурманська від берегів Ісландії зі стратегічними вантажами і військовою технікою з США, Канади і Великої Британії. Його супроводжували 17 ескортних кораблів союзників, до острова Ведмежий конвой прикривала ескадра з 4 крейсерів і 3 есмінців^[3]. З 35 суден конвою 8 було потоплено німецькими субмаринами та торпедоносцями, ще 2 зазнали пошкоджень.

У серпні 1942 року корабель прибув до Росайта для проведення глибокого капітального ремонту та модернізації, який тривав до січня 1943 року.

У лютому 1943 року разом з есмінцями «Беверлі», «Вінчелсі» та «Хайлендер» і шістьма корветами типу «Флавер» включений до 4-ї ескортної групи на базі Грінок. У березні з есмінцем «Беверлі» та корветами «Анімон» і «Пеніворт» супроводжував конвой HX 229, який перебував під постійними атаками вовчих зграй «Раубграф» та «Дрангер». U-616 здійснив невдалу спробу торпедувати есмінець. Попри зусилля ескорту, конвой втратив 13 суден.

Див. також

Примітки

Виноски

↑ на честь Волонтерів флоту.
↑ 6 бойових відзнак за участь у кампаніях та битвах Другої світової війни: за битву за Атлантику (1939—1945), за дії в Ла-Манші (1940—1945), за арктичні конвої (1942), за бої в Біскайській затоці (1943), за Нормандську операцію (1944), за бої в Північному морі (1945).
↑ До складу ескорту конвою WS 1 входили: важкий крейсер «Камберленд» і есмінці «Гарвестер», «Волонтір», «Вірлвінд» та «Хайлендер»; шлюп «Бріджвотер».
↑ Ескорт конвою PQ 16: лінкори британський «Герцог Йоркський» і американський «Вашингтон», авіаносець «Вікторіос», важкі крейсери «Норфолк», «Лондон», «Кент» і американський «Вічита», легкі крейсери «Ліверпуль» та «Найджеріа», есмінці: британські «Акейтіз», «Ашанті», «Бланкні», «Екліпс», «Фокнор», «Фьюрі», «Гарланд», «Ікарус», «Інтрепід», «Ламертон», «Ледбарі», «Марна», «Мартин», «Міддлтон», «Онслоу», «Орібі», «Волонтір», «Вітленд», американські «Мейрант», «Рінд», «Рован» і «Вейнрайт», радянські «Грозний», «Куйбишев» та «Сокрушительний»; підводні човни «Сівулф» і «Трайдент», допоміжний корабель ППО «Аланбенк», тральщики «Брамбл», «Госсамер», «Хазард», «Леда», «Сігал», чотири корвети типу «Флавер» та французький корвет «Розелі», RFA Black Ranger (A163) та інші кораблі супроводження й забезпечення.

Джерела

↑ ^а ^б ^в HMS VOLUNTEER (D 71) — V & W-class Destroyer. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 13 травня 2018.
↑ Military Convoy WS.1. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 13 травня 2018.
↑ Convoy PQ.16. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 13 травня 2018.

Посилання

HMS VOLUNTEER (D 71) - V & W-class Destroyer. на naval-history.net. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 13 травня 2018. (англ.)
HMS Volunteer (D 71). на uboat.net. Архів оригіналу за 18 вересня 2020. Процитовано 13 травня 2018. (англ.)
Эскадренные миноносцы типа V и W (1917). на wunderwafe.ru. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 13 травня 2018. (рос.)
H.M.S. Volunteer (1919) [Архівовано 13 травня 2018 у Wayback Machine.]

Література

Whitley, M. J. (1988). Destroyers of World War Two: An International Encyclopedia, Volume 1988, Part 2. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-326-1. Архів оригіналу за 11 січня 2014. Процитовано 13 травня 2018.
Preston, Antony (1971). 'V & W' Class Destroyers 1917-1945. London: Macdonald. OCLC 464542895.
Raven, Alan; Roberts, John (1979). 'V' and 'W' Class Destroyers. Man o' War. Т. 2. London: Arms & Armour. ISBN 0-85368-233-X.
С. А. Балакин. ВМС Великобритании 1914—1918 гг. — Москва: Моделист-конструктор, 1995. — 32 с. — (Морская коллекция № 4 / 1995). — 8000 экз.

Друга світова війна Військова техніка Велика Британія Війна Морська справа

[1] на честь Волонтерів флоту.

[2] 6 бойових відзнак за участь у кампаніях та битвах Другої світової війни: за битву за Атлантику (1939—1945), за дії в Ла-Манші (1940—1945), за арктичні конвої (1942), за бої в Біскайській затоці (1943), за Нормандську операцію (1944), за бої в Північному морі (1945).

[4] До складу ескорту конвою WS 1 входили: важкий крейсер «Камберленд» і есмінці «Гарвестер», «Волонтір», «Вірлвінд» та «Хайлендер»; шлюп «Бріджвотер».

[6] Ескорт конвою PQ 16: лінкори британський «Герцог Йоркський» і американський «Вашингтон», авіаносець «Вікторіос», важкі крейсери «Норфолк», «Лондон», «Кент» і американський «Вічита», легкі крейсери «Ліверпуль» та «Найджеріа», есмінці: британські «Акейтіз», «Ашанті», «Бланкні», «Екліпс», «Фокнор», «Фьюрі», «Гарланд», «Ікарус», «Інтрепід», «Ламертон», «Ледбарі», «Марна», «Мартин», «Міддлтон», «Онслоу», «Орібі», «Волонтір», «Вітленд», американські «Мейрант», «Рінд», «Рован» і «Вейнрайт», радянські «Грозний», «Куйбишев» та «Сокрушительний»; підводні човни «Сівулф» і «Трайдент», допоміжний корабель ППО «Аланбенк», тральщики «Брамбл», «Госсамер», «Хазард», «Леда», «Сігал», чотири корвети типу «Флавер» та французький корвет «Розелі», RFA Black Ranger (A163) та інші кораблі супроводження й забезпечення.

[naval-history.net-3] а ^б ^в HMS VOLUNTEER (D 71) — V & W-class Destroyer. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 13 травня 2018.

[5] Military Convoy WS.1. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 13 травня 2018.

[7] Convoy PQ.16. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 13 травня 2018.

[Прим. 1]

[Прим. 2]

[1]

[Прим. 3]

[2]

[Прим. 4]

[3]