Гірахіус — Вікіпедія

? †Гірахіус Час існування: еоцен—олігоцен
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Тип: Хордові (Chordata) Клас: Ссавці (Mammalia) Ряд: Непарнокопитні (Perissodactyla) Підряд: Ceratomorpha Інфраряд: Tapiromorpha Надродина: Rhinocerotoidea Родина: †Hyrachyidae Рід: †Гірахіус (Hyrachyus) Leidy, 1871
Види
H. affinis H. bicornutus H. douglassi H. eximius H. modestus H. minimus ?H. stehlini
Посилання
Вікісховище: Hyrachyus Fossilworks: 43141

Гірахіус (Hyrachyus) — викопний рід непарнокопитних ссавців монотипової родини Hyrachyidae, що існував в еоцені у північній півкулі. Це були тварини середнього розміру, вони досягали розмірів вовка і жили у тропічних та субтропічних лісах поблизу води. Є спірним, систематичне положення гірахіуса. Деякі дослідники бачать тварину біля основи еволюції носорогів, інші — тапірів^[1].

Гірахіуси досягали півтора метра в довжину і важили 45—90 кг. Його розміри розцінюються палеонтологами як середні. Це була виключно рослиноїдні істоти. Жили в тропічних і субтропічних лісах і болотах, заплавах або на берегах озер. Статевий диморфізм полягав у різних розмірах самців та самиць.

Численні викопні рештки знайдені у Північній Америці та Євразії. Відомо близько 150 решток, у тому числі й повні скелети. Скам'янілості виявлені у Китаї, Японії, Німеччині, Великій Британії, Франції, Іспанії, Ямайці та США^[2].

• Hyrachyus affinis
• Hyrachyus bicornutus
• Hyrachyus douglassi
• Hyrachyus eximius
• Hyrachyus implicatus
• Hyrachyus minimus
• Hyrachyus modestus
• Hyrachyus singularis

Це незавершена стаття про викопних ссавців. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.