Телескоп Леонарда Ейлера — Вікіпедія

Leonhard Euler Telescope
Корпус телескопа Леонарда Ейлера з вище розташованим Телескопом Нової Технології на задньому плані
На честьЛеонард Ейлер
Частина відОбсерваторія Ла-Сілья
РозташуванняОбсерваторія Ла-Сілья
Норте-Чико, Чилі Чилі
Координати29°15′34″ пд. ш. 70°43′59″ зх. д. / 29.25944444° пд. ш. 70.73305556° зх. д. / -29.25944444; -70.73305556
ОрганізаціяЖеневська Обсерваторія
Висота2375 м
Перше світло12 квітня 1998
Стиль телескопарефлектор
Діаметр1,2 m
ВебсайтОфіційна вебсторінка EULER
Мапа
CMNS: Телескоп Леонарда Ейлера у Вікісховищі

Leonhard Euler Telescope також Swiss 1.2-metre Leonhard Euler Telescope (EULER) (укр. Швейцарський 1,2-метровий телескоп Леонарда Ейлера) — національний, повністю автоматичний 1,2-метровий (47 дюймів) рефлекторний телескоп, побудований і керований Женевською обсерваторією. Розташований на висоті 2375 м в обсерваторії Ла-Сілья в чилійському регіоні Норте-Чико, приблизно за 460 кілометрів на північ від Сантьяго де Чилі. Телескоп, який вперше побачив світло 12 квітня 1998 року, названий на честь швейцарського математика Леонарда Поля Ейлера.[1][2]

Телескоп Ейлера використовує інструмент CORALIE для пошуку екзопланет. Крім того, в телескопі використовується багатоцільовий EulerCam (ecam), високоточний фотометричний інструмент, і менший телескоп Pisco, який монтується на задній частині[2]. Його першим відкриттям стала планета на орбіті навколо Глізе 86, визначена як гарячий Юпітер з орбітальним періодом лише 15,8 земних днів і приблизно в чотири рази більшою за масу Юпітера[3]. Відтоді багато інших екзопланет було відкрито або досліджено під час подальших спостережень.

Разом із телескопом Меркатор Ейлер брав участь у Програмі пошуку позасонячних планет Southern Sky, яка виявила численні позасонячні планети[4]. Також часто використовується для подальшої характеристики для визначення маси екзопланет, виявлених ширококутним пошуком планет, SuperWASP.[5]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Swiss 1.2-metre Leonhard Euler Telescope. ESO. Процитовано 10 вересня 2015.
  2. ↑ а б EULER. Exoplanets. Switzerland: Université de Genève. Процитовано 10 вересня 2015. [Архівовано 2017-08-29 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Queloz, D.; Mayor, M.; Weber, L.; Blecha, A. та ін. (1999). A planet orbiting the star Gliese 86. arXiv:astro-ph/9910223.
  4. ↑ Southern Sky extrasolar Planet search Programme. unige.ch.
  5. ↑ Queloz, D.; Anderson, D. R.; Collier Cameron, A.; Gillon, M. та ін. (2010). WASP-8b: a retrograde transiting planet in a multiple system. Astronomy and Astrophysics. 517: L1. arXiv:1006.5089. Bibcode:2010A&A...517L...1Q. doi:10.1051/0004-6361/201014768. S2CID 35774603.

Посилання

[ред. | ред. код]

Офіційна вебсторінка EULER

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Телескоп_Леонарда_Ейлера&oldid=44112589