NGVA — Вікіпедія

Логотип NGVA

NGVA (англ. NATO Generic Vehicle Architecture) — загальна архітектура транспортних засобів, що запроваджена стандартом НАТО STANAG 4754 та детально описана в настанові AEP-4754.

В основі архітектури NGVA лежить використання на борту транспортної платформи розгалуженої цифрової IP-мережі, до якої підключені усі системи машини через спеціальні інтерфейсні шлюзи (Gateway).[1][2][3][4]

В якості напруги електроживлення для NGVA стандартизовано 28 В постійного струму[1].

Прикладами реалізації NGVA є шведська бойова машина піхоти CV90 MkIV, німецька бойова машина BOXER.

Історія розробки

[ред. | ред. код]

В 2012 р. європейська Організація з спільних проектів озброєння (Organisation for Joint Armament Cooperation (French: Organisation conjointe de coopération en matière d'armement; OCCAR) започаткувала проект щодо бойових машин з відкртитою архітектурою «Land Vehicle with Open System Architecture (LAVOSAR)», головним виконавцем якого стала компанія Rheinmetall. Завданням проекту було визначення існуючих стандартів у відповідній сфері та формування стратегії розвитку на майбутнє[5].

За результатами проекту, що завершився у 2014 р., було рекомендовано адаптувати національний стандарт Великої Британії Defence Standard 23-09 «Generic Vehicle Architecture» під стандарт НАТО шляхом розширення та доповнення. Розробкою відповідного стандарту НАТО займалися експерти Асоціації військової ветроніки MILVA у взаємодії з Групою НАТО з розвитку спроможностей ведення наземного бою (LCG LE).

Перспективним напрямом розвитку NGVA є трансформація її у багатомережну систему[6][7] та сполучення з архітектурою систем солдата[1].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Слюсар В.І. Інтеграція архітектур транспортних засобів (NGVA) та систем військовослужбовця (DSRA).//17-а науково-технічна конференція “Створення та модернізація озброєння і військової техніки в сучасних умовах”.– Чернігів: Державний науково-випробувальний центр Збройних Сил України. – 07 -08 вересня 2017 р. - C. 332 - 333. - [1].
  2. ↑ Daniel Ota. Towards Verification of NATO Generic Vehicle Architecture-Based Systems.//Twenty-First International Command and Control Research and Technology Symposium (21-st ICCRTS). C2 in a Complex Connected Battlespace.- September 6-8, 2016.- London, UK. - 22 pages. - [2].
  3. ↑ Daniel Ota. Modular verification and validation for NATO generic vehicle architecture-based land platforms.//2018 International Conference on Military Communications and Information Systems (ICMCIS).- 22-23 May 2018. - Warsaw, Poland. - [3].
  4. ↑ Слюсар В. І. Вимоги та технології для вертольотів наступного покоління (Next Generation Rotorcraft, NGR).// Перспективи розвитку озброєння та військової техніки Сухопутних військ: Збірник тез доповідей Міжнародної науково-технічної конференції (Львів, 16-17 травня 2019 року). — Львів: Національна академія Сухопутних військ ім. Гетьмана Петра Сагайдачного, 2019. — С.262 — 263. [4] [Архівовано 12 травня 2019 у Wayback Machine.]
  5. ↑ British Army Medium Weight Capability. Appendix C – Generic Vehicle Architecture. Архів оригіналу за 28 січня 2019. Процитовано 27 січня 2019.
  6. ↑ Слюсар В.И. Концепция мультисетевой архитектуры транспортных платформ.// 15-а наукова конференція Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. – Харків: ХНУПС. - 10 -11 квітня 2019 р. - C. 355. - [5].
  7. ↑ Слюсар В.І. Концепція архітектури транспортних засобів як мережі мереж.//Збірник матеріалів ХІІ науково-практичної конференції “Пріоритетні напрямки розвитку телекомунікаційних систем та мереж спеціального призначення. Застосування підрозділів, комплексів, засобів зв’язку та автоматизації в операції Об’єднаних сил” ( 14 – 15 листопада 2019 р.). – Київ. – С. 218 - 219.- [6].

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=NGVA&oldid=35679730