Океанник білобровий — Вікіпедія

Океанник білобровий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Буревісникоподібні (Procellariiformes)
Родина: Качуркові (Hydrobatidae)
Підродина: Океанничні (Oceanitinae)
Рід: Білобровий океанник (Pelagodroma)
L. Reichenbach, 1853
Вид: Океанник білобровий
Pelagodroma marina
(Latham, 1790)
Мапа поширення виду (жовтим кольором)
Мапа поширення виду (жовтим кольором)
Синоніми
  • Procellaria marina Latham, 1790
Посилання
Вікісховище: Pelagodroma marina
Віківиди: Pelagodroma marina
ITIS: 174621
МСОП: 22698453
NCBI: 37075
Fossilworks: 143758

Океанник білобровий[2] (Pelagodroma marina) — вид морських буревісникоподібних птахів родини качуркових (Hydrobatidae).

Поширення

[ред. | ред. код]

Птах гніздиться на віддалених островах на півдні Атлантики (Тристан-да-Кунья), в Північній Атлантиці на островах Кабо-Верде, Канарських островах (Іспанія) та островах Селваженш (Португалія), а також на узбережжі Австралії та Нової Зеландії. Поза сезоном розмноження птахів з Атлантики спостерігали біля східного узбережжя Північної та Південної Америки та біля західного узбережжя Центральної Африки. Птахи з Австралії та Нової Зеландії мігрують до північної частини Індійського океану та північно-західного узбережжя Південної Америки.

Птах завдовжки 19-21 см, з розмахом крил 41-44 см. Він має блідо-коричневі або сірі спину та крила з чорними маховими перами. Знизу білий і має біле лице з чорною маскою навколо очей.

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Живе та харчується у морі. На суші трапляється лише вночі. Живиться ракоподібними, дрібними кальмарами та рибою. Гніздиться колоніями на дрібних скелястих островах. Гніздо облаштовує у тріщинах скель або норах. У гнізді одне біле яйце.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2018). Nesofregetta fuliginosa: інформація на сайті МСОП (версія 2020.1) (англ.) 21 квітня 2020
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

Посилання

[ред. | ред. код]