Посідонія — Вікіпедія

Посідонія
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Порядок: Частухоцвіті (Alismatales)
Родина: Posidoniaceae
Hutch.
Рід: Posidonia
K.D.Koenig(інші мови)
ареал Posidonia
Вікісховище: Posidonia

Посідонія (Posidonia) — рід морських трав, єдиний рід родини посідонієвих (Posidoniaceae). Рід має десять видів.

Назва

[ред. | ред. код]

Назва роду, посідонія, походить від імені давньогрецького бога — повелителя морів Посейдона. Подібно до камковких і Cymodoceáceae, посідонія належить до «морських трав» — небагатьох квіткових рослин, що мешкають у водах морів і океанів. З видів посідонії: посідонія океанічна — поширена вздовж узбережжя Середземного моря та прилеглих частин Атлантичного океану, деякі інші, у тому числі посідонія південна (Posidonia australis) — в Індійському та Тихому океанах (південне узбережжя Австралії, узбережжя Тасманії).

Біологічний опис

[ред. | ред. код]

Посідонії зазвичай ростуть великими колоніями, утворюючи разом з іншими морськими травами своєрідні підводні луки в морських затоках і бухтах на глибинах до 30 м, а іноді навіть до 50 м.

Це повністю занурені у воду багаторічні рослини з досить товстим і міцним моноподіальним повзучим кореневищем, від вузлів якого відходять придаткове коріння і короткі прямостоячі пагони, що мають біля своєї бази чохол з волокон — залишків відмерлого листя. За спостереженнями у Південній Франції у колонії посідонії океанічної розвиваються вегетативні пагони двох типів: у центрі колонії прямостоячі, а по її периферії пагони, що стелиться, утворюючи у вузлах придаткові корені, що стають новими кореневищами. Пагони, що стеляться, утворюються і в місцях зріджування колонії. Наявність пагонів двох типів сприяє швидкому вегетативному розмноженню посідонії, захопленню нею все нових і нових ділянок дна.

Зближені на верхівках прямостоячих і пагонів, що стелиться, дворядно розташовані чергові широколінійні листя посідонії досягають завдовжки 10-50 см та завширшки 7-10 мм. Їхня довжина визначається глибиною проростання: чим глибше, тим вони довші. Листя чітко розділені на платівку з 11-17 паралельними жилками і вільну (не зрощену краями) піхву, що утворює в основі пластинки дуже короткі вушка і поперечний перетинчастий виріст — язичок. У пазухах піхви є дуже дрібні внутрішньопіхвові лусочки.

Квітки посідонії зібрані досить густими складними колосами, які розташовані на відносно коротких (зазвичай довжиною 10-30 см) квітконіжках, що виходять з верхівок укорочених ортотропних пагонів або з пазух листя. Складний колос зазвичай складається з 2-4 колосків, розташованих у пазухах трохи здутих піхв сильно зменшеного листя. Колоски, складаються з 2-3, рідше 4 дворядно розташованих квіток, з яких 2 нижні завжди обох статей, а 1-2 верхніх — чоловічі. Оцвітина складається з 3 швидко опадаючих, іноді відсутніх лусочок. У обох статевих квітках 3, рідше 4 тичинки, представлені сидячими 4-гніздними пильовиками зі зв'язником, що сильно розрісся, який у посідонії океанічної має на верхівці хвостоподібний придаток — надзв'язник. Гінецей складається з одного плодолистка з єдиним насінним зачатком. Плодолист на верхівці звужується і закінчується трохи лопатевим диском, по краю якого розташовуються досить довгі приймочні сосочки. У чоловічих квітках 3 тичинки.

З плодолистика формується кістяноподібний плід з м'ясистим оплоднем, що нагадує недозрілий плід оливи.

Запилення квіток відбувається у воді. Подібно до багатьох інших морських трав, посідонії мають ниткоподібні пилкові зерна, що істотно полегшує можливість контакту їх з приймочками. Самозапиленню, мабуть, перешкоджає протандрія.

Плоди посідонії досить довго плавають у воді і лише після руйнування оплодню падають на дно і проростають. Ймовірно, вони поширюються також ендозоохорно, оскільки їх м'ясистий навколоплідник може бути їжею риб та водоплавних птахів. Однак обидва види посідонії розмножуються головним чином вегетативно: за допомогою частин кореневищ, що розносяться водою, і окремих пагонів, які здатні легко укорінюватися. Квітучі екземпляри посідонії зустрічаються дуже рідко.

Види

[ред. | ред. код]

За інформацією бази даних The Plant List (на липень 2016) рід має 10 видів[2]:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Aires, T; Marbà, N; Cunha, RL; Kendrick, GA; Walker, DI; Serrão, EA; Duarte, CM; Arnaud-Haond, S (17 січня 2011). Evolutionary history of the seagrass genus Posidonia. Marine Ecology Progress Series. Inter-Research Science Center. 421: 117—130. Bibcode:2011MEPS..421..117A. doi:10.3354/meps08879. ISSN 0171-8630.
  2. ↑ Posidonia (англ.). The Plant List. Version 1.1. 2013. Архів оригіналу за 5 вересня 2017. Процитовано 27 липня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Посідонія
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Посідонія&oldid=42678154