Словенські залізниці — Вікіпедія

Slovenske železnice, SŽ
Карта залізниць Словенії
Типзалізнична компанія
Правова формаакціонерне товариство
Статусчинна
Повна назваСловенські залізниці
Засновано1991
Штаб-квартирапрапор Любляни Любляна
Роки функціонуванняз 1991
КраїнаСловенія Словенія
Залізничний код приписки (Чисельний код)79
Експлуатаційна довжина колій1 229 км
Ширина колії1 435 мм
Чистий прибуток29 736 000 (2018)
Власник(и)Словенія
Материнська компаніяМіністерство транспорту та зв'язку
СайтСловенські залізниці

CMNS: Словенські залізниці у Вікісховищі
Паровоз SŽ 25-026, виготовлений 1920 року у Відні, нині використовуваний «Словенськими залізницями» в туристичних цілях
Електричка серії SŽ 312 у Любляні
Залізнична станція Зиданий Мост — важливий залізничний вузол у Словенії

Слове́нські залізни́ці (словен. Slovenske železnice) — національний оператор залізничних перевезень у Словенії, державна залізнична компанія, утворена 1991 року після розпаду Югославії на базі Люблянського відділення колишніх «Югославських залізниць».

Загальна протяжність залізничної мережі в Словенії становить 1 229 км, з яких 331 км припадає на двоколійні ділянки. Ширина колії — стандартна європейська. Станом на 2004 рік було електрифіковано 503,5 км. Залізниці на електрифікованих ділянках використовують 3 кВ постійного струму. На залишених у спадок від Югославії електрифікованих ділянках використовують 25 кВ змінного струму.

Історія

[ред. | ред. код]

Словенія отримала своє перше залізничне сполучення в 1840-х роках, коли Австрійська імперія проклала т. зв. Південну державну залізницю, відому також як Південна австрійська залізниця, між своєю столицею Віднем та головним торговельним портом імперії Трієстом. Таким чином, у 1844 році Марибор було сполучено залізницею з Грацом. 1846 року вітку було подовжено через Прагерсько до Целє, а далі в 1849 р. — через Зиданий Мост до Любляни. Двоколійна лінія продовжилася 1857 року через Постойну, Півку та Дівачу, нарешті, діставшись Трієста.

До Першої світової війни було збудовано численні інші залізниці. У 1860 році Прагерсько з'єдналося з Орможем і далі до хорватського Чаковця, тим самим пов'язавши австрійську та угорську частини імперії. 1862 році прокладено одноколійну залізницю (розширена до двоколійної в 1944) уздовж річки Сави, сполучивши Зиданий Мост із Загребом. У 1863 вздовж річки Драва збудовано «Каринтійську залізницю», що з'єднала Марибор із Дравоградом, Клагенфуртом і Філлахом. 1870 року споруджено залізницю в долині верхньої течії Сави, що з'єднала Любляну з Кранем, Єсеницями і Тарвізіо (Італія). У 1873 році вітка з Півки через Ілірську Бистрицю простяглася до тодішнього найважливішого торговельного порту в угорській частині імперії Рієки. 1876 року лінія з Дівачі пролягла через Прешницю до Пули — міста, де була австрійська військово-морська база. 1906 року збудовано Бохінську залізницю, що поєднала Філлах з Єсеницями долиною річки Соча до Гориції та далі до Трієста, з двома тунелями понад 6000 метрів.

Після Першої світової війни було відкрито декілька ліній. Одна з них з'єднала Ормож із Лютомером і Мурською Соботою, відкрившись 1924 року. У 1967 р. було прокладено одноколійну електрифіковану лінію, що сполучає Прешницю з Копером. 1999 року відновлено ​​одноколійну вітку між Мурською Соботою та Ходошом, що дало пряме сполучення з угорською залізничною системою. Цю лінію вперше було збудовано 1907 року і закрито 1968 поряд із численними іншими закриттями ліній упродовж 1960 рр. У квітні 2016 завершено електрифікацію відрізка Прагерсько—Ходош.[1]

Численні паровози колишніх «Югославських залізниць» можна побачити на станціях по всій Словенії, а в Любляні діє Словенський залізничний музей.

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]