Хі (літера) — Вікіпедія

Грецька абетка
Α α — альфа	Β β — бета
Γ γ — гамма	Δ δ — дельта
Ε ε — епсилон	Ζ ζ — дзета
Η η — ета	Θ θ — тета
Ι ι — йота	Κ κ — каппа
Λ λ — лямбда	Μ μ — мю
Ν ν — ню	Ξ ξ — ксі
Ο ο — омікрон	Π π — пі
Ρ ρ — ро	Σ σ ς — сигма
Τ τ — тау	Υ υ — іпсилон
Φ φ — фі	Χ χ — хі
Ψ ψ — псі	Ω ω — омега
Застарілі
Ϝ ϝ — дигамма	Ϛ ϛ — стигма
Ͱ ͱ — хета	Ϻ ϻ — сан
Ϟ(Ϙ) — коппа	Ϡ(Ͳ) — сампі
Ϸ ϸ — шо

Не слід плутати з Х — двадцять шостою літерою української кириличної абетки та Х — двадцять четвертою літерою латинської абетки.

Хі (велика Χ, мала χ; грец. Χι МФА: [çiː]) — двадцять друга літера грецької абетки, в системі грецьких чисел, має значення 600.

Вимова

Давньогрецька

У давньогрецькій мові читалася як придиховий глухий м'якопіднебінний проривний /kʰ/. У західному варіанті грецької абетки читання було іншим — /ks/.

Койне

У грецькому койне і пізніших діалектах вимова змінилася на фрикативний [x] чи [ç]. Зміни в читанні відбулися також з літерами «тета» і «фі».

Новогрецька

У новогрецькій мові залежно від положення в слові літера має два різні читання: перед голосними переднього ряду /e/ чи /i/ вона вимовляється як [ç], перед голосними непереднього ряду /o/ чи /u/, а також перед приголосними — як [x]^[1].

Транслітерація

У латинізованому запису грецьких слів χ передається диграфом ch. Іноді трапляється транслітерація як kh^[2].

Оскільки в латині не було звука [kʰ]/[x] як окремої фонеми (він траплявся у деяких словах, наприклад pulcher, де був алофоном звука [k]), у пізній латині звичайне читання ch у грецизмах як [k].

Нащадки

Від Χ візантійського уніціалу походить кирилична Х. Оскільки в західних варіантах грецького алфавіту χ використовували замість ξ («ксі») для позначення /ks/, то від неї походить і латинська X з тим самим фонетичним значенням.

Інше використовування

Мала літера

У міжнародному фонетичному алфавіті — позначення глухого язичкового фрикативного звука.
У фізиці — позначення електричної чи магнітної сприйнятливості.

Інше

Від назви літери утворений літературознавчий термін хіазм, а також термін хіазма в генетиці й інша назва перехрестя зорових нервів.

Примітки

↑ Μποτίνης, Α. (2011): Φωνητική της ελληνικής. ISEL. σελ. 89, 111.
↑ Encyclopædia Britannica. Архів оригіналу за 5 травня 2015. Процитовано 13 липня 2018.

Це незавершена стаття про мову.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Μποτίνης, Α. (2011): Φωνητική της ελληνικής. ISEL. σελ. 89, 111.

[2] Encyclopædia Britannica. Архів оригіналу за 5 травня 2015. Процитовано 13 липня 2018.

[1]

[2]

п о р Грецька абетка
Α α • Β β • Γ γ • Δ δ • Ε ε • Ϝ ϝ (Ͷ ͷ) • Ϛ ϛ • Ζ ζ • Ͱ ͱ • Η η • Θ θ • Ι ι • Κ κ • Λ λ • Μ μ • Ν ν
Ξ ξ • Ο ο • Π π • Ϻ ϻ • Ϟ ϟ (Ϙ ϙ) • Ρ ρ • Σ σ • Τ τ • Υ υ • Φ φ • Χ χ • Ψ ψ • Ω ω • Ϡ ϡ (Ͳ ͳ) • Ϸ ϸ