Ісідор Жоффруа Сент-Ілер — Вікіпедія

Ісідор Жоффруа Сент-Ілер
англ. Isidore Geoffroy Saint-Hilaire
Народився	16 грудня 1805(1805-12-16) Етамп, Франція
Помер	10 листопада 1861(1861-11-10) (55 років) Париж, Франція
Поховання	Пер-Лашез
Місце проживання	Франція
Країна	Франція[1]
Національність	француз
Діяльність	зоолог, анатом, натураліст
Alma mater	Паризький університет
Галузь	зоологія
Заклад	Паризький університет
Посада	director of the Muséum National d'Histoire Naturelled і президент[2]
Членство	Леопольдина Французька академія наук Угорська академія наук Російська академія наук Паризька медична академія Société nationale de protection de la nature et d'acclimatation de Franced
Батько	Етьєн Жофруа Сент-Ілер
Мати	Angélique-Jeanne-Louise-Pauline Brière de Mondétourd
У шлюбі з	Louise Blacque-Belaird
Діти	Albert Geoffroy Saint-Hilaired Anaïs-Louise-Pauline Geoffroy Saint-Hilaired
Нагороди
Ісідор Жоффруа Сент-Ілер у Вікісховищі

Ісідор Жоффруа Сент-Ілер (фр. Isidore Geoffroy Saint-Hilaire, нар.* 16 грудня 1805, Етамп  — †10 листопада 1861, Париж) — французький зоолог, син Етьєна.

Вивчивши медицину і природну історію, він став помічником батька в 1824 році в Музеї природної історії в Парижі. З 1829 до 1832 він там читав лекції з орнітології і викладав зоологію. Він мав особливе зацікавлення в науці про девіантні (ті, що відхиляються від норми) форми, тератології, ніж зацікавлення до того, що є нормою. Між 1832 і 1837 роками він опублікував свою головну роботу з тератології: Histoire générale et particulière des anomalies de l'organisation chez l'homme et les animaux. У 1837 році став заступником свого батька на факультеті природничих наук у Парижі й вирушив у Бордо, щоб організувати факультет там. Став інспектором академії Парижа в 1840 році, професором музею після відставки свого батька (1841), генеральним інспектором університету (1844) і членом Королівської ради народної освіти (1845). У 1850 році, після смерті Анрі Марі Блейнвіля, він замінив Блейнвіля як професор зоології на факультеті природничих наук. У 1854 році він заснував Акліматизаційне товариство Парижа і був його президентом. Опублікував ряд наукових статей, есе в галузях зоології, палеонтології, анатомії та одомашнення тварин.

• Essais de zoologie générale (1841)
• La Vie d'Étienne Geoffroy Saint-Hilaire (1847)
• Acclimatation et domestication des animaux utiles (1849)
• Lettres sur les substances alimentaires et particulièrement sur la viande de cheval (1856)
• Histoire naturelle générale des règnes organiques (3 тома, 1854—1862)

• Bo Beolens, Michael Watkins, Michael Grayson The Eponym Dictionary of Mammals // JHU Press, 2009, p. 151

Це незавершена стаття про біолога. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.