Алехандро Агустін Лануссе — Вікіпедія

Алехандро Агустін Лануссе
ісп. Alejandro Agustín Lanusse
Президент Аргентини (de facto)
22 березня 1971 — 25 травня 1973
Попередник	Роберто Левінгстон
Наступник	Ектор Хосе Кампора
Народився	28 серпня 1918(1918-08-28)[1][2][3] Буенос-Айрес, Аргентина
Помер	26 серпня 1996(1996-08-26)[1][2][…] (77 років) Буенос-Айрес, Аргентина
Похований	Меморіальний цвинтар Піларd[5]
Відомий як	офіцер, дипломат, політик
Країна	Аргентина
Alma mater	Nation Military Colleged
Політична партія	незалежний політик
У шлюбі з	Ілеана Белл Бідарт
Діти	Алехандро, Едуардо, Густаво, Вірхінія, Маркос, Естела, Марія Луїса, Ілеана, Матіас
Професія	військовик
Релігія	християнство
Нагороди
Підпис
Медіафайли у Вікісховищі

Алеха́ндро Агусті́н Лану́ссе (ісп. Alejandro Agustín Lanusse; 28 серпня 1918  — 26 серпня 1996) — аргентинський військовик, який фактично обіймав посаду президента Аргентини з 22 березня 1971 по 25 травня 1973 року.

Закінчивши в 1938 році військову академію, він очолив підрозділ супроводження президента у полку кінної артилерії. У 1951 році його було засуджено до довічного ув'язнення за участь у спробі державного перевороту проти уряду Хуана Перона. Був звільнений в 1955 році після революції Лібертадора, військового повстання, яке скинуло режим генерала Перона і встановило військову диктатуру. Цей режим пробув при владі з 1955 до 1958 року. У 1956 році його було призначено на посаду посла у Ватикані. У 1960 році він став заступником директора вищого військового училища, а згодом — командувачем Першої броньованої кавалерійської дивізії. У 1962 році він узяв участь у скиданні президента Артуро Фрондісі, а у 1966 підтримав генерала Хуана Карлоса Онганія у вигнанні президента Артуро Ільїя. У 1968 році Лануссе став головнокомандувачем збройних сил країни.

Лануссе став президентом Аргентини в 1971 році. За час свого правління він встановив дипломатичні відносини з Китаєм. Він мав постійні труднощі, пов'язані зі зростанням опозиційної активності. Багатьох політичних супротивників було ув'язнено, а Лануссе вирішив розпочати співпрацю з Монтонерос (пероністський рух). 22 серпня 1971 року декілька політв'язнів здійснили спробу втечі з військово-морської бази у Патагонії, за що їх було миттєво страчено без суду й слідства. У 1973 році президентські вибори виграв Ектор Кампора.^[6][7]

У 1985 році Лануссе опублікував свою автобіографію, в якій засудив порушення прав людини, що мали місце під час Брудної війни. У 1994 році його було узято під домашній арешт за критику президента Карлоса Менема у журнальній статті.

• Лануссе (англ.)
• Президентство Лануссе (ісп.)
• Президентство А. А. Лануссе (ісп.)