Педро Пабло Рамірес — Вікіпедія

Педро Пабло Рамірес (ісп. Pedro Pablo Ramírez
Президент Аргентини (de facto)
7 червня 1943 — 25 лютого 1944
Віцепрезидент	Саба Суегро (1943) Едельміро Фаррелл (1943—1944)
Попередник	Артуро Росон (de facto)
Наступник	Едельміро Фаррелл (de facto)
Народився	30 січня 1885(1885-01-30)[1][2] Ла-Пас, Ентре-Ріос, Аргентина
Помер	11 червня 1962(1962-06-11)[1] (77 років) Буенос-Айрес, Аргентина
Похований	цвинтар Ла-Чакарітаd
Відомий як	військовослужбовець, політик
Країна	Аргентина
Alma mater	Nation Military Colleged
Політична партія	незалежний політик
Професія	військовик
Нагороди
Підпис
Медіафайли у Вікісховищі

Пе́дро Па́бло Рамі́рес (ісп. Pedro Pablo Ramírez, нар.30 січня 1884 — пом.12 травня 1962) — аргентинський військовик, самопроголошений президент Аргентини у 1943—1944 роках.

Після завершення Аргентинського військового коледжу у 1904 році у званні молодшого лейтенанта Рамірес був призначений на посаду першого лейтенанта кавалерії у 1910 році. У 1911 році він вирушив до Німеччини для навчання у П'ятому гусарському полку кайзера Вільгельма. Він повернувся на батьківщину у 1913 році з дружиною-німкенею.^[3] Він надавав допомогу Хосе Феліксу Урібуру під час перевороту, який усунув від влади Іполіто Ірігоєна у 1930 році. Після цього Рамірес вирушив до Рима, де спостерігав за армією Беніто Муссоліні до свого повернення в Аргентину у 1932 році.

Коли в Аргентині проходили вільні вибори, генерал Рамірес працював у тіні і планував повернення фашизму до влади. У 1942 році Раміреса було призначено на посаду міністра оборони в уряді президента Рамона Кастільйо, і він почав реорганізацію аргентинської армії. Проте Кастільйо звільнив Раміреса на засіданні кабінету 18 травня 1943 року. За два тижні, 4 червня 1943 року, Рамірес підтримав Артуро Росона в усуненні уряду Кастільйо, після чого був знову призначений на посаду військового міністра. Через три дні, 7 червня, Рамірес сприяв усуненню Росона з посту глави держави і намагався утримати нейтралітет Аргентини у Другій світовій війні. На той час Аргентина була затиснута між двома сторонами: Британією, яка наполягала на нейтралітеті країни, і США, які намагались втягнути Аргентину до війни на боці союзників. Попри це, Рамірес залишився нейтральним, через що США відмовили Аргентині у ленд-лізі. Нарешті Аргентина оголосила війну Німеччині та Японії, коли уряд очолив Едельміро Фаррелл.

• Mendelevich, Pablo (2010). El Final. Buenos Aires: Ediciones B. ISBN 978-987-627-166-0.

• Падіння президента Раміреса
• Президентство Раміреса 1943—1944 [Архівовано 11 лютого 2011 у Wayback Machine.]