Аугустс Кірхенштейнс — Вікіпедія

Аугустс Кірхенштейнс латис. Augusts Kirhenšteins
в. о. президента Латвії
21 липня — 5 серпня 1940
Попередник:	Карліс Улманіс
Наступник:	реокупація Латвії
16-й Прем'єр-міністр Латвії
17 червня — 25 серпня 1940
Попередник:	Карліс Улманіс
Наступник:	реокупація Латвії
Голова Президії ВР Латвійської РСР
25 серпня 1940 — 10 березня 1952
Попередник:	Радянська окупація Латвії
Наступник:	Карліс Озоліньш
Народження:	18 вересня 1872(1872-09-18)[1] Мазсалаца, Латвія[2]
Смерть:	3 листопада 1963(1963-11-03)[2] (91 рік) Рига, Латвійська Радянська Соціалістична Республіка, СРСР[2]
Поховання:	Кладовище Райнісаd
Країна:	Російська імперія  Латвія  СРСР
Освіта:	Тартуський університет
Партія:	КПРС
Автограф:
Нагороди:	орден Почесного легіону
Медіафайли у Вікісховищі

А́угустс Кірхенште́йнс (латис. Augusts Kirhenšteins; (6) 18 вересня 1872, Мазсалаца, Ліфляндська губернія, Російська імперія — 3 листопада 1963, Рига, Латвійська РСР) — латвійський політик німецького походження, діяч маріонеткового більшовицького режиму Латвії. Вчений-мікробіолог, голова Президії Верховної Ради Латвійської РСР (1940—1952), Герой Соціалістичної Праці, академік Академії наук Латвійської РСР (1946).

Походив із простої німецької родини. Випускник Ризької гімназії, 1902 року закінчив ветеринарний факультет Юр'ївського (Тартуського) університету в Ліфляндській губернії. Працював ветеринаром у містах Вілмієра і Лімбажі. Учасник революції 1905 року. Емігрував до Швейцарії, де навчався на мікробіолога в Цюриху. З початком Першої світової війни — у Сербії, де служив військовим лікарем в армії.

1917 — повернувся до Латвії. Займався педагогічною працею, був одним із засновників Латвійського університету та Латвійської сільськогосподарської академії.

З 1923 року — професор кафедри мікробіології Латвійського університету.

20 червня 1940 року під патронатом сталінського емісара Андрія Вишинського призначений головою Тимчасового уряду окупованої большевиками Латвії, у липні став президентом.

Після остаточного захоплення большевиками Латвії з 25 серпня 1940 до 11 квітня 1952 року був головою Президії Верховної Ради Латвійської РСР.

З початку німецько-радянської війни 1941 — евакуйований у східні райони СССР, вступив до ВКП(б). Повернувся після реокупації Латвії сталінськими військами.

Одночасно, у 1946 — листопаді 1963 року працював директором Інституту мікробіології Академії наук Латвійської РСР. У 1951—1958 роках — віце-президент Академії наук Латвійської РСР. Автор наукових праць у царині мікробіології та вітамінології.

• Герой Соціалістичної Праці (17.09.1957)
• шість орденів Леніна (17.09.1942; 31.05.1946; 20.07.1950; 6.11.1951; 23.03.1956; 17.09.1957)
• три ордени Трудового Червоного Прапора (17.09.1947; 18.09.1952; 17.09.1962)
• орден Вітчизняної війни І-го ст. (2.03.1944)
• медалі
• заслужений діяч науки Латвійської РСР (1945)

• (латис.) «Augusts Kirhenšteins» в Латвійській освітній інфосистемі.